Держдума в третьому і остаточному читанні прийняла закон, який зобов'язує пошукові системи видаляти інформацію про того чи іншого громадянина Росії на його вимогу в 3.
Згідно з так званим законом "про право на забуття", інтернет-пошуковики повинні видаляти посилання на інформацію на вимогу росіян, якщо останні визнають її "неактуальною", або "такою, що розповсюджується з порушенням законодавства". При цьому спочатку в Держдумі наполягали на терміні "недостовірна інформація", проте таке формулювання викликало незгоду експертів і учасників інтернет-ринку.
Після критики законопроекту, який був прийнятий в першому читанні, за те, що закон дозволить зловживати свободою слова, і за запитом може бути видалена навіть достовірна інформація, яку навмисне хочуть приховати, дане формулювання було виключене, заявив ТАСС глава профільного комітету Держдуми Леонід Левін. За його словами, закон дає ефективну можливість захисту від шантажу і цькування в інтернеті, таких явищ, як "інтернет-приниження".
Однак у тексті все ж залишилося наступне розмите формулювання про те, що оператор "зобов'язаний припинити видачу відомостей про покажчик сторінки сайту в мережі "Інтернет", що дозволяють отримати доступ до інформації про заявника, що розповсюджується з порушенням законодавства Російської Федерації, є недостовірною, а також неактуальною або такою, що втратила значення для заявника в силу наступних подій або дій заявника.
При цьому є винятки стосовно "забутоі інформації" - не обов'язково її видалення, якщо інформація містить ознаки кримінально караних діянь, строки притягнення до кримінальної відповідальності за якими ще не спливли, та якщо інформація стосується вчинення громадянином злочину, з якого не знято або не погашено судимість". Як уточнює "Медуза", критеріїв "недостовірності і неактуальність" в законі не надано.
Закон також поширює юрисдикцію російських судів на іноземні інтернет-пошуковики, якщо вони розповсюджують рекламу, адресовану російським споживачам.
У той же час, опоненти законопроекта домоглися того, що з тексту прибрали норму про обов'язок пошукачів видаляти посилання навіть на достовірну інформацію, якщо їй більше трьох років. Також серед врахованих поправок, запропонованих його критиками, є те, що заявник повинен обов'язково зазначати своє ім'я та прізвище (у протилежному випадку запит може ігноруватися).
Крім того, збільшується з 3 до 10 календарних робочих днів термін розгляду пошукачем запитів заявників.
У разі, якщо пошуковик відповів на заяву про видалення посилань відмовою, громадянин зможе звернутися до суду з вимогою про припинення видачі посилань на відповідну інформацію. Також на пошуковик буде накладено штраф.
Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.
В Європі механізм "права на забуття" почав діяти навесні 2014 року. Тоді Вищий суд Євросоюзу встановив право на видалення особистої інформації з пошукової видачі Google за запитом користувача. З тих пір "право на забуття" працює на території 28 країн Європейського союзу, а також в Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії та Швейцарії.
У той же час, російський аналог закону значно відрізняється від європейського, пише The Village. Наприклад, в Росії можна вимагати "забуття" не тільки інформації про людину, але і про подію. "Право на забуття" відкриває широке поле для зловживань, оскільки інформацію пропонується видаляти виключно за скаргою, без будь-яких обґрунтувань, на відміну від європейського.
У травні повідомлялося, що Росія посилила покарання за екстремістські заклики у ЗМІ.