ЄС повинен підтримати Грецію у конфлікті з Туреччиною. Враховуючи нинішню стратегію зовнішньої політики ЄС можна зробити висновок, що Європейський Союз зовсім неефективно використовує свій потенціал впливу на світовій арені. Тоді як Туреччина, для прикладу, «переоцінює свої сили» та втручається у численні конфлікти в Середземноморському регіоні, намагаючись відстояти свої геополітичні інтереси, а Європа, своєю чергою, дозволяє Туреччині це робити, пише Euobserver.
Маючи військову присутність у Лівії та Сирії, Туреччина відіграє серйозну роль у регіональних конфліктах.
Тоді як ЄС просто здійснює невелику морську операцію біля узбережжя Лівії, яка відіграє «скромну роль» у забезпеченні дії ембарго ООН на озброєння.
Відповідальний за питання зовнішньої політики ЄС Жозеп Боррель має обмежені можливості у вирішенні зовнішньополітичних проблем та політики безпеки, він може вдаватися лише до активізації дипломатичних зусиль, які, на жаль, зазвичай працюють з незначним ефектом.
Простіше кажучи, ЄС фактично не має жодних важелів впливу для вирішення конфліктів у Середземноморському регіоні, що неабияк бентежить.
Попри те, що Європа має на меті забезпечити стабільність, співпрацю та прогрес в Середземномор’ї, ЄС наразі залишається осторонь і дозволяє іншим країнам втручатися в конфлікти.
Суперечка Греції та Туреччини в Середземноморському регіоні є безпосереднім доказом «слабкості ЄС».
Туреччина, яка погрожує Греції війною, повинна стати причиною об’єднання зусиль усіх європейських країн, але, на жаль, все навпаки.
Різні «індивідуальні» інтереси держав-членів залишають ЄС повністю розділеним, а результатом стала відсутність спільної стратегії.
Весь потенціал впливу ЄС на міжнародній арені може бути використаний лише за умови, що Європа діятиме як єдиний фронт.
Наразі ЄС фактично дозволяє Туреччині використовувати європейську стратегічну слабкість. Тим часом Жозеп Боррель лише закликає до "діалогу" і попереджає про запровадження санкцій проти Туреччини, але це можна охарактеризувати лише як «порожню загрозу».
Реакція ЄС на поведінку Туреччини є передбачуваною і неефективною.
Повторювані заклики до деескалації шляхом посередництва та діалогу є доказом того, що м'яка сила не може бути відповіддю Європи в цій ситуації.
Туреччина вторглася на північ Сирії та «відкрила ворота в Європу» для мігрантів, розпочала військову інтервенцію в Лівії, погрожувала французькому фрегату, незаконно шукала газові родовища у східному Середземномор'ї, купувала російську військову техніку і тепер відверто погрожує Греції війною.
Але НАТО фактично демонструє власну бездіяльність.
Поточна політика та стратегія ЄС щодо Туреччини не працюють.
Насправді відносини між ЄС та Туреччиною погіршуються, і цьому не видно кінця. Однак, Туреччина продовжує «лобіювати» власні інтереси.
Настав час ЄС стати впливовим "геополітичним гравцем".
Потрібен повний перегляд відносин між ЄС та Туреччиною, варто знайти новий баланс у співпраці Європи та Туреччини в багатьох важливих аспектах, таких як безпека, міграція та торгівля.
Однак, прямо погрожуючи Греції, турецький президент Реджеп Ердоган зайшов занадто далеко.
Зараз Європі потрібно показати єдність і підтримати Грецію.
Заклик до вдосконаленого діалогу вже не може бути єдиною відповіддю Європи.
Необхідно негайно розпочати процес припинення статусу Туреччини як кандидата в члени ЄС.
Крім того, більшій кількості країн-членів ЄС слід виділити військові морські кораблі для забезпечення територіальної цілісності Кіпру та Греції.
Нарешті, Європейська рада повинна запровадити суворі санкції, якщо Туреччина обере шлях подальшої ескалації. Європа повинна чітко усвідомити, що ті чи інші дії мають відповідні наслідки, і терпіти неправомірну поведінку агресивно налаштованих країн не можна, резюмує Euobserver.
Раніше повідомлялося, що напруга між Грецією та Туреччиною «на межі катастрофи».