Інциденту з російським бомбардувальником Су-24м, збитим турецькими ВВС можна було уникнути, однак, навряд чи його можна назвати випаковим, стверджують автори матеріалу, опублікованого у The Economist.
Турецька сторона стверджує, що перед тим як випустити ракети, винищувачі 10 разів протягом п'яти хвилин попередили російський екіпаж про необхідність покинути повітряний простір Туреччини. Незважаючи на спростування Росії та припущення, що ракета вразила Су-24, коли він вже повернувся у повітряний простір Сирії, докази турецької сторони є більш переконливими.
Росія вела себе зухвало, Туреччина проявила запальність, але головне завдання, щоб переможцем в цьому конфлікті не виявилася "Ісламська держава".
Небезпека загострення відносин між країнами, які беруть активну участь в сирійському конфлікті, сьогодні висока як ніколи.
Однак, варто визнати, що головні цілі та Росії та Туреччини далекі від боротьби з ІД, яку вони декларують.
Росія підтримує режим Башара Асада і бомбить його супротивників, більшість з яких не мають ніякого відношення до "Ісламського державі". Зокрема, жертвами російських бомбардувань є сирійські туркмени, яких підтримує Анкара.
Туреччина надає підтримку ряду сунітських повстанських угруповань, які борються проти військ Асада. Крім того, Анкара більше зацікавлена в ослабленні сирійських та іракських курдів, яких, у свою чергу, підтримують США, ніж у знищенны терористів ІД.
Величезна відповідальність за забезпечення координації дій лягає на президента Франції Франсуа Олланда, який після терактів в Парижі та резолюції ООН про боротьбу з тероризмом, курсує зі столиці до столиці із закликами об'єднається проти "Ісламської держави".
25 листопада Олланд зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, на наступний день у нього запланована зустріч з російським лідером Володимиром Путіним. Після атаки російського бомбардувальника завдання Олланда істотно ускладнилася.
Для мінімізації негативних наслідків інциденту країни НАТО повинні здійснити наступні кроки. По-перше, продовжувати в публічному просторі надавати підтримку Туреччині як члену Альянсу. Протягом року Росія неодноразово порушувала повітряний простір країн НАТО, зокрема в Балтійському регіоні. Після низки вторгнень, Туреччина вже збила російський БПЛА, від якого Кремль, правда, відхрестився.
По-друге, в приватному порядку країни НАТО повинні закликати Анкару до стриманості. Туреччині необхідно відмовитися від нанесення ударів по позиціях курдів, а також звернути увагу на контрабанду нафти з Сирії, в якій задіяні як режим Асада, так і ІД.
У той же час, як стверджують автору статті, уникнути ескалації конфлікту між Туреччиною і Росією легше, ніж змусити їх зосередитися на боротьбі з "Ісламською державою".
Очевидно, що підтримка Росією військ Асада не привела до істотного зміцнення позицій сирійського президента. Олланд повинен спробувати переконати Путіна, що при збереженні влади Асада мир у Сирії неможливий. Крім того, Росія, яка втратила громадян в результаті теракту на борту авіалайнера в Єгипті і побоюється зростання терористичної активності на Північному Кавказі, повинна мати власні причини для боротьби з ІД.
Створення альянсу проти "Ісламської держави" може виявитися не по силам Олланду, однак, можливо, йому вдасться трохи змістити пріоритети переговорів і змусити турецького і російського лідерів замислитися про ефективне врегулювання сирійської проблеми, йдеться в статті.
Нагадаємо, 26 листопада на зустрічі з Путіним Олланд закликав Кремль до участі у створенні "великої коаліції" для боротьби проти терористичної угруповання "Ісламська держава". У свою чергу, російський президент заявив, що РФ готова об'єднатися із Францією проти "спільного ворога" після збитого над Єгиптом російського Airbus A321 та серії терористичних атак у Парижі.