6–9 червня у країнах Європейського Союзу відбудуться вибори до Європарламенту. Опитування громадської думки свідчать про відчутне зростання популярності правих і ультраправих сил. Натомість підтримка «зелених» і лібералів серед європейців значно зменшилася. Зміна симпатій європейських виборців зумовлена складними внутрішніми процесами, які відбуваються на континенті і які провідні політичні сили довгий час просто ігнорували.
Наприкінці березня з’явилися результати опитування громадської думки, яке провела соціологічна компанія Ipsos і в якому взяли участь 26 тисяч європейців. Головний підсумок дослідження: 51% респондентів не схвалюють міграційної політики ЄС і хочуть посилення контролю на кордоні, а 59% вважають, що Євросоюз повинен зробити боротьбу з нелегальною міграцією своїм пріоритетом. Водночас лише 16% опитаних мають позитивну думку щодо європейської міграційної політики. Європейців також турбує підвищення цін, соціальна нерівність і низькі темпи зростання економіки. Однак саме міграція отримала найбільше негативних реакцій.
46% виборців правоцентристської Європейської народної партії (ЄНП) зазначили, що негативно ставляться до європейської міграційної політики, тоді як 20% вважали її позитивною. Але навіть серед виборців, які мали намір проголосувати за лівоцентристський альянс соціалістів і демократів (ЄСД), 33% сказали, що у них негативне ставлення до європейської міграційної політики. При цьому лише 24% висловилися про неї схвально. Решта респондентів не визначилися з відповіддю.
Міграція стає дедалі більшою проблемою для Європи. 2023-го було зареєстровано найбільшу кількість заявок на надання притулку з 2016 року — 1,14 мільйона. Поява у Європі великої кількості вихідців з інших цивілізацій, їхня погана інтеграція у соціум і паралельне зростання рівня злочинності не можуть не непокоїти пересічних жителів. Європейці дедалі менше вірять у мультикультуралізм. Однак частина європейських політиків за інерцією або ж ігноруючи реальність і надалі тримається теорій, які не пройшли випробування життям. Природно, що це призводить до розчарування виборців правлячими політичними елітами і пошуку альтернатив.
Висловлене невдоволення міграційною політикою супроводжувалося закликом посилити прикордонний контроль для боротьби з нелегальною міграцією. 71% опитаних європейців відповіли, що вважають це «головним напрямом у найближчі роки». Водночас лише 28% респондентів вважають, що ЄС повинен зробити більше, аби прийняти мігрантів до блоку «в ім’я гуманістичних цінностей».
Громадяни ЄС, які мають намір голосувати за консервативні та ліберальні партії, найшвидше, вимагатимуть посилення прикордонного контролю. Електорат лівоцентристів ЄСД розділився на 57% тих, хто вимагає посилення контролю, і 43% тих, хто хоче бачити більш відкриту прикордонну політику. Лише виборці «зелених» і лівих схилялися до думки, що політика пом’якшення прикордонного контролю має бути на першому плані.
Водночас європейці значно прохолодніше почали ставитися до зеленої політики. Зміна клімату посіла останнє шосте місце у списку пріоритетів, які турбують виборців, згідно з даними того ж опитування Ipsos. Це не означає, що європейців не хвилюють питання довкілля, але є інші проблеми, які вони вважають більш актуальними. При цьому агресивне і подекуди невміле просування зеленої політики вже має безпосередній вплив на економіку: призводить до зростання вартості життя та зменшення конкурентоспроможності багатьох галузей господарства. Недивно, що групі «зелених» прогнозують найбільші електоральні втрати порівняно з 2019 роком.
Наразі у Європарламенті домінуючі позиції у неформальної коаліції з трьох політичних сил — правоцентристської Європейської народної партії, лівоцентристського Прогресивного альянсу соціалістів і демократів і центристського блоку «Альянс лібералів і демократів за Європу» (Renew). Сумарно у них 422 депутати, що означає цілком комфортну перевагу у стінах Європарламенту. Однак після червневих виборів можуть відбутися певні зміни.
Зокрема, можна очікувати, що збільшать своє представництво праві та ультраправі партійні об'єднання «Ідентичність і демократія», «Європейські консерватори та реформісти». У Європарламенті також значно зменшиться кількість «зелених». Втратить голоси центристський блок «Альянс лібералів і демократів за Європу». Водночас кількість мандатів правоцентристської Європейської народної партії та лівоцентристського Прогресивного альянсу соціалістів і демократів надто відчутно не зміниться.
Останні соціологічні опитування показують, що ЄНП, ЄСД і Renew разом можуть отримати трохи менше 400 мандатів на виборах у червні. Для більшості в Європарламенті потрібно мати 361. Водночас права група «Європейських консерваторів і реформістів» претендує на 80 депутатських місць, а інша права політична сила «Ідентичність і демократія» може розраховувати на 83 мандати (разом з «Альтернативою для Німеччини»). 54 депутати в майбутньому складі Європарламенту представлятимуть «зелених» (раніше їх було 72). 43 депутати увійдуть до фракції лівих, а 62 опиняться серед так званих незалежних.
Цей розподіл місць між політичними силами не є остаточним. Проте факт відчутного зростання популярності правих та ультраправих сил не можна заперечувати. Їхнє представництво у новому Європарламенті збільшиться приблизно на 36 мандатів. Це багато, але аж ніяк не достатньо для формування більшості.
На перший погляд здається, що логічно було б очікувати повторного формування більшості навколо трьох сил — ЄНП, ЄСД і Renew. Однак невідомо, чи всі учасники тепер легко погодяться на подібну коаліцію. Адже вона включатиме до свого складу різні за ідеологічним спектром і поглядами політичні сили.
Нещодавно лідерка ліберальної групи Renew в Європарламенті Валері Хаєр, яка представляє партію Емманюеля Макрона, розкритикувала рішення Марка Рютте приєднатися до коаліційного уряду ультраправого Герта Вілдерса у Нідерландах. Вона охарактеризувала партію Вілдерса як «протилежність того, що ми захищаємо» щодо цінностей, верховенства права, клімату та ЄС. Ліберали пообіцяли, що ніколи не будуть співпрацювати та створювати коаліцій з ультраправими та радикальними партіями на будь-якому рівні. Однак іншої думки щодо цього можуть дотримуватися правоцентристські консервативні сили. Коаліція партії Марка Рютте з Гертом Вілдерсом — яскравий тому приклад.
Група Європейської народної партії не підписала декларації проти ультраправих. Національні партії, які входять до її складу, сформували коаліцію разом із ультраправими в Італії та Фінляндії. У п’яти країнах ЄС — Італії, Фінляндії, Словаччині, Угорщині та Чехії — в уряді є праві партії. У Швеції життєздатність уряду залежить від угоди з націоналістичною партією «Шведські демократи», другою за величиною силою в парламенті. За таких умов теоретично зростає можливість формування коаліції ЄНП із принаймні частиною правих сил у Європарламенті. Тим більше що консервативні сили змушені реагувати на суспільні настрої та дедалі більше враховувати їх, якщо вони не хочуть, аби конкуренти з правого флангу витіснили їх на політичне узбіччя. Втім, наразі однаково сумнівно, що гіпотетичній коаліції консерваторів, правоцентристів вдасться створити нову більшість разом із політиками радикально правого спектра. Для цього може забракнути як голосів, так і здатності знайти спільну мову.
Праві у Європі наразі надто фрагментовані, між ними немає взаємної довіри. У майбутньому складі Європарламенту будуть представлені окремо чотири праві сили — «Європейські консерватори і реформісти», «Ідентичність і демократія», «Альтернатива для Німеччини» та угорська «Фідес». Останнім двом партіям, які зараз не входять до складу політичних об’єднань, прогнозують 17 і 12 мандатів відповідно. Якби усім правим вдалося створити спільний блок, вони гарантовано мали б другу за чисельністю групу у Європарламенті.
Переговори у цьому напрямі відбуваються. Лідерка французьких правих Марін Ле Пен запропонувала прем’єр-міністру Італії Джорджі Мелоні об’єднатися та сформувати праву супергрупу. Мелоні, яку також запрошує до співпраці президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн (представниця ЄНП), відповіла, що відкрита до співпраці з будь-якими правими партіями. І не виключила, що прийме пропозицію Ле Пен.
Партія «Національне об’єднання» Ле Пен сьогодні входить до групи «Ідентичність і демократія», тоді як партія «Брати Італії» Мелоні входить до складу «Європейських консерваторів і реформістів». Колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький із консервативної партії «Право і справедливість» також залишив відчиненими двері для великого об’єднання правих сил. Є припущення, що Віктор Орбан в Угорщині долучиться до «Європейських консерваторів і реформістів» після виборів. Однак скандал навколо висловлювань головного кандидата «Альтернативи для Німеччини» Максиміліана Кра про відповідальність членів СС не сприяє довірі між потенційними союзниками. До того ж в ультраправих Європи є різні погляди на певні принципові питання, у тому числі щодо російської агресії та підтримки України.
Загалом поки трохи передчасно говорити, що вибори до Європарламенту 2024 року стануть тріумфом правих. Але вони можуть скоригувати вправо позиції головних політичних гравців ЄС із низки важливих питань. Час покаже, чи стане цей поворот Європи вправо фундаментальним зсувом і прологом до зміни політичного ландшафту або ж лише корекцією нинішнього політичного курсу.