Сполучені Штати готові застосувати проти Ірану три принципово різні набори воєнних заходів: від невидимих кібератак до масованих бомбардувань стратегічними літаками. Поки в Женеві тривають переговори між Вашингтоном і Тегераном щодо ядерної програми, президент Дональд Трамп погрожує завдати масштабних ударів, якщо Іран не погодиться повністю згорнути збагачення урану, повідомляє Bloomberg.
"Набір перший": війна без вибухів
Перший варіант — так звана некінетична війна, тобто дії, за яких нічого фізично не вибухає. Йдеться про кібератаки проти іранської військової і цивільної інфраструктури, що мають знизити боєздатність і здатність режиму реагувати на зовнішні загрози. Паралельно розглядається інформаційна війна: посилення пропаганди, покращення доступу іранців до незалежних новин та контрабандне ввезення в країну терміналів Starlink — щоб допомогти громадянам обійти державний інтернет-блокінг.
Серед нетрадиційних некінетичних інструментів — застосування радіочастотної зброї. Трамп згадував подібний пристрій після рейду проти венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро. Так звана "зброя-дезорієнтатор" (discombobulator), здатна виводити з ладу мікрочіпи у ключових системах противника без жодного вибуху.
"Набір другий": точкові удари
Саме цей варіант, за даними Bloomberg, Трамп фактично обрав як орієнтир у своїх публічних заявах. Стратегія передбачає один-два дні інтенсивних авіаударів по заздалегідь визначених військових об'єктах.
Цілі обмеженого удару:
- батареї балістичних ракет та об'єкти їхнього виробництва;
- командно-контрольні вузли: насамперед Корпусу вартових ісламської революції (КВІР);
- можливо — персоналії, зокрема верховний лідер аятола Алі Хаменеї.
Для реалізації цього сценарію США використають: ракети Tomahawk з есмінців класу Arleigh Burke; безпілотники та пілотовані літаки радіоелектронної боротьби; стелс-винищувачі F-35 наземного та авіаносного базування. Попередньо іранська авіація має бути знищена прямо на землі — ще до початку основної фази операції.
"Набір третій": повне знищення
Наймасштабніший сценарій передбачає кілька тижнів безперервних ударів із метою знищення кількох рівнів іранського керівництва, як релігійного, так і світського, а також повного розгрому ядерної програми. До цілей також входять енергетична інфраструктура, нафтовидобувна і нафтопереробна галузь, об'єкти іранського флоту на узбережжях Індійського океану та Перської затоки.
У цьому разі були б задіяні стратегічні бомбардувальники, ймовірно, B-2 Spirit, ті самі, які влітку минулого року вже завдавали ударів по ядерних об'єктах Ірану. А також значно більша кількість F-35 і палубних F/A-18 Hornet.
Логіка тиску
Якщо Вашингтон наважиться на військовий примус, Bloomberg рекомендує починати з некінетичних інструментів — вони здатні похитнути довіру населення до режиму, не вбиваючи мирних жителів і не руйнуючи інфраструктуру. Однак, враховуючи впертість іранського керівництва, цього, швидше за все, буде недостатньо.
Точкові удари другого набору мають донести до Тегерана три ключові меседжі:
- Протиповітряна оборона Ірану практично неефективна. Американські та ізраїльські літаки і бомбардувальники повністю контролюють іранське небо.
- Балістичні ракети Ірану можуть бути знищені в будь-який момент. Тегеран наполягав, що не хоче обговорювати ракети, а лише ядерну зброю. Точний удар по ракетних арсеналах фактично відповідає: «Не хочете говорити — ми просто знищимо».
- Загроза закрити Ормузьку протоку може бути нейтралізована. Це один із найсильніших козирів Тегерана — перекрити прохід, через який проходить близько 20% світового нафтового експорту. Знищення іранського флоту, зокрема мінних загороджувачів, позбавить режим цього важеля тиску.
Чому примус може не спрацювати
Примусова дипломатія нерідко зазнає поразки. Сторона, що зазнає тиску, може не повірити в готовність атакуючого ескалювати конфлікт, або вважати, що здатна витримати більше ударів, ніж може завдати противник. Іран може також розраховувати на підтримку Росії та Китаю. Крім того, є психологічний вимір: іранці усвідомлюють себе спадкоємцями Перської імперії і не сприйматимуть себе як другорядну державу, якою можна маніпулювати.
Нарешті, адміністрація Трампа навряд чи вдасться до наземної операції — введення військ в Іран залишається практично виключеним варіантом. Тегеран це розуміє, і це стримує ефективність погроз.
Нагадаємо, що Іран заявив, що готовий піти на поступки у своїй ядерній програмі під час переговорів зі США. В обмін країна очікує скасування санкцій і визнання свого права на збагачення урану, заявляючи, що таким чином намагається запобігти можливому нападу з боку США.
Також стало відомо, що США готові провести ще один раунд переговорів з Іраном в Женеві, якщо Тегеран надішле детальну пропозицію щодо ядерної угоди протягом наступних 48 годин. Ймовірно, це остання можливість, яку Трамп надає Ірану перед початком масштабної спільної американо-ізраїльської військової операції.