Нового американського президента Джо Байдена завжди було легко недооцінити. Займаючи посаду віце-президента за часів Барака Обами, Байден не був занадто «яскравим» політиком. Його кар'єра в Сенаті ознаменована політичним інстинктом пошуку «золотої середини». Його важко назвати найбільш «революційним» лідером на Капітолійському пагорбі, але навіть попри це, Байден є досить рішучим президентом, пише The Washington Post.
Згадуючи свої часи в університеті, за словами біографа Евана Осноса, Байден описав себе як "небезпечне поєднання амбіційності і сентиментальності". В дитинстві у Байдена було заїкання, але навіть попри це він ніколи не проявляв невпевненості, пише біограф. Байден не боявся відстоювати власну гідність.
Коли Дональд Трамп назвав його "сонний Джо", такий «псевдонім», здавалося, протягом якогось часу тримався за ім’ям Байдена. Інколи дійсно виникало відчуття, що Байден працює занадто повільно та нерішуче. Його «сентиментальність» та стиль спілкування з журналістами нагадував політиків іншої епохи. У дискусіях він іноді схилявся до межі між узгодженістю та безглуздістю.
Байден прийшов до Білого дому на тлі великих очікувань. Його прихильники молилися, щоб він був сильним лідером, але все-таки сумнівалися у його рішучості. Однак виявилось, що бути «сонним» має свої переваги - особливо після хаотичного президентства такого шоумена, як Дональд Трамп.
Перші два тижні президенства Джо Байдена здивували як республіканців, так і демократів. Його політичні кроки були швидкими та поміркованими, а політичний підхід наразі легкий і спритний. Щодня Білий дім висуває нову політичну ініціативу, призначення або низку розпоряджень виконавчої влади. Грамотно виконуючи «буденні президентські завдання», Байдену вдається здаватися незвичним на тлі свого попередника. Це схоже на переосмислення того, що раніше здавалося «президентською рутиною».
Найвправнішим маневром Байдена було ігнорування Трампа та «політичної манії і хаосу», які його попередник приносив у всіх своїх рішеннях. Байден мало говорить про свого попередника; він не коментує власну позицію щодо імпічменту Трампа, наголошуючи, що це рішення від нього не залежить. Замість того, щоб розкритикувати Трампа за те, що він пропустив інавгурацію, Байден сказав, що це "одна з небагатьох речей, щодо якої він погоджується зі своїм попередником".
Перші два тижні Байдена на посаді президента видалися на диво успішними. Команда Байдена концентрує увагу на найбільш важливих речах і чітко визначила політичний порядок денний. Наразі пріоритетами для Байдена є простий, але необхідний набір цілей - вакцинувати країну та врятувати економіку. Представники адміністрації Байдена обговорюють інші політичні ініціативи, але центральна лінія залишається незмінною.
За ці два перші тижні президенства Байдена важливу роль грає і його команда. Прес-секретар Байдена Джен Псакі виглядає справжнім професіоналом на тлі своїх попередників. Вона добре обізнана в політиці, а коли не знає чогось то визнає це і не ставиться до журналістів із презирством.
Важливу роль грає і є керівник апарату Байдена Рон Клейн. Його організаційні навички стали нагадуванням про те, що сильний керівник апарату є найважливішим фактором успішного президентства. Особливо це стосується такого президента, як Байден - балакучий і неточний, тому йому варто допомагати підтримувати дисципліну та зосередженість.
Останній, показовий момент початку президентства Байдена полягає в тому, що, незважаючи на величезний тиск прогресивних демократів, новий американський лідер вирішив дотримуватися балансу. Він «людина центру», який намагається вирішувати конфлікти за допомогою компромісів. Крім цього, Байден намагається знайти спільну мову і з Республіканською партією. Він запросив до Білого дому десять сенаторів-республіканців, навіть попри те, що прогресистам, швидше за все, не подобається такий центристський стиль.
Саме завдяки пошуку балансу Байден може рухатись до тактики використання примирення, щоб здобути підтримку своїх ініціатив більшістю голосів у Сенаті. Це може свідчити про те, що він зможе досягати компромісів у багатьох питаннях, як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Звісно, що Байден не ідеальний президент, а те, як будуть розгортатися події покаже лише час, однак наразі у нього був напрочуд успішний старт, резюмує видання.
Джо Байден склав присягу президента США і офіційно став 46-м лідером Сполучених Штатів. На церемонії інавгурації Байдена до присяги привів головний суддя Верховного суду Джон Робертс на Західному фронті Капітолію.
Присягу віцепрезидента США прийняла Камала Гарріс, яка стала першою в історії США жінкою на цій посаді.
Про те, які виклики стоять перед Джо Байденом та його командою, читайте у свіжій статті Олега Шамшура "Гіркий присмак перемоги на фоні великих очікувань".