Кажуть, що подорож потягом - це подорож у часі. Цього тижня північнокорейському диктатору Кім Чен Ину знадобилося близько 20 годин, щоб проїхати країною на броньованому потязі, перетнути російський кордон, і доїхати на зустріч з Владіміром Путіним.
Чи такі зусилля варті того? Якщо з Путіним все піде добре, північнокорейський диктатор може врятувати шкуру кремлівського лідера, постачаючи йому артилерійські снаряди, кулі, протитанкові ракети і реактивні системи залпового вогню, які потрібні Росії для створення вирішальної переваги на полі бою над Україною.
Кім Чен Ин вийшов з тривалого періоду ізоляції з усвідомленням того, що світовий порядок змінюється і що його відлюдницьке королівство може стати частиною нового світу.
«Поряд з Росією, Китаєм і Іраном, чиї безпілотники знищують українські лікарні й електростанції, Північна Корея може вийти переможцем, якщо Київ буде розгромлений», - пише в своїй статті оглядач The Times Роджер Бойз.
Здається, все, що потрібно зробити Кім Чен Ину, - це віддати свій величезний, але застарілий арсенал, створений за 70 років для боротьби з Південною Кореєю. Попередньо про відповідну угоду домовилися під час липневого візиту міністра оборони РФ Сєргєя Шойгу в КНДР, де йому з гордістю показували найкращі скульптури Кім Чен Ина. Але Шойгу і його радників більше цікавила північнокорейська зброя, яку можна було б забрати.
Кремль наказав збільшити виробництво зброї в країні на 30% до кінця року. Але російські заводи відстають від графіка і не встигають випускати нові танкові стволи і електроніку для озброєнь. Міноборони говорить про ремонт і переобладнання застарілих танків Т-80, але в ланцюжку поставок існують перебої. Чи могла б Північна Корея надати танкові стволи? Експерти кажуть, що для цього Пхеньян доведеться розібрати свої бойові машини.
Бойз зауважує, що Кім Чен Ин привіз з собою свого російськомовного начальника з виробництва боєприпасів Чо Чун Рьона, а також одного з найбільш технічно підкованих генералів Рі Пхен Чола. Запланований візит на завод «Сухой» свідчить про те, що диктатор КНДР захоче отримати російські винищувачі в рамках обміну.
Угода також може включати російське зерно. Поганий врожай 2021 року і закриття кордонів призвели до голоду, від якого постраждали сотні тисяч північнокорейських дітей. Крім того, Пхеньян зацікавлений в доступі до російських ракетних технологій.
Бойз вважає, що під час зустрічі Кім Чен Ина з Владіміром Путіним не всі ці питання будуть вирішені.
Але цей візит має глибше значення, ніж реінтеграція диктатора-ізгоя в коло парій, зосереджених навколо Путіна. Майбутнє російського лідера залежить від досить порожньої обіцянки Сі Цзіньпіна про «безмежну» дружбу між Москвою і Пекіном. У міру того, як війна проти України затягувалася, Сі Цзіньпін встановив певні межі: Китай надаватиме Росії лише нелетальну військову допомогу.
Спочатку ця допомога включала бронежилети, безпілотники подвійного призначення і тепловізійні оптичні приціли, а потім - відверто нелетальну зброю, таку як мисливські рушниці і шоломи для пейнтболістів. Китай був стурбований тим, що може потрапити під європейські вторинні санкції. Але він також хотів позиціонувати себе як можливого посередника у майбутньому врегулюванні. Водночас, Китай посилює свої претензії на роль чемпіона глобального Півдня.
Росіяни прийняли цю умовну підтримку Пекіна, але вони ніколи не були нею задоволені. Бойз нагадує, що в часи Корейської війни СРСР і Китай співпрацювали в сфері озброєнь. Радянська військова допомога потроїла силу китайських ВПС, додавши до повітряного флоту 700 літаків МіГ-15 і 150 легких бомбардувальників Ту-2.
Москва допомагала навчати китайських вчених-ядерників і розробляти боєголовки. Сьогодні Китай все ще залежить від двигунів російського виробництва, потрібних для китайських літаків. Наприклад, винищувач J-20 працює на російських двигунах «Сатурн» АЛ-31.
Чому Китай не може продовжувати шанувати свої історичні зв'язки з російським військовим істеблішментом, - запитують московські «патріотичні» блогери. Адже Росія відіграла велику роль у модернізації китайських Збройних сил.
«Це невдоволення розуміють у Пекіні. І, можливо, це розуміння на стільки велике, що китайські лідери готові таємно задовольнити деякі потреби Москви в її затяжній війні проти України», - припускає британський журналіст.
Одна з теорій полягає в тому, що зацікавленість Путіна у відносинах з Кімом пов'язана не стільки з пропозицією Північної Кореї, скільки із забезпеченням прикриття для поставок китайського озброєння. Це може спрацювати, якщо Кім Чен Ин передасть Путіну частину своїх законсервованих запасів, а Китай поповнить його арсенал.
«Кім отримає більш сучасну армію завдяки генералам Сі Цзіньпіна. Росія отримує свою військову техніку. Китай виконає свої зобов'язання перед Путіним, але зробить це з певним ступенем заперечення», - описує сценарій автор.
Є й інші можливі варіанти цієї угоди, але політичні вигоди для Росії і Китаю очевидні: Кім Чен Ин, який прагне уваги, стане більш стабільним союзником своїх великих сусідів, він буде більш контрольованим.
Україна так не вважає: все, що продовжує потік зброї на російську лінію фронту, означає біду і руйнування. Що стосується Заходу, то повернення Кіма на світову арену лише підкреслює те, що має бути стратегічним гаслом нашого часу: Росію і Китай потрібно тримати окремо, якщо ми хочемо миру в Європі. Разом вони становлять подвійну проблему.