Уряд Великої Британії любить говорити, що Владімір Путін повинен «програти» у війні проти України. І всі повинні вважати його тим, хто програв. Але якщо російський президент постане перед вибором між принизливою поразкою, яка поставить виживання його режиму під питання, і подальшою ескалацією, він може обрати посилення кровопролиття.
Це значний ризик - заганяти в куток ізольованого лідера, який цінує силу понад усе. Особливо, якщо пригадати похмурі путінські натяки на ядерний арсенал, - пише The Telegraph. Україні й Заходу, цілком можливо, доведеться збудувати для нього «золоту драбину», яка б допомогла йому спуститися до миру.
Путін не змириться з публічною поразкою. Тож йому потрібно дати щось, що він зможе представити як перемогу. Він повинен програти, але не повинен здаватися тим, хто програв. Хоча б не в Росії. Але без припинення вогню про щось таке не може бути жодних домовленостей. А будь-яка угода про мир повинна бути погоджена й підтримана Україною.
Не повинно бути жодного відчуття, ніби українське майбутнє визначають «іноземні держави такі як США». Це лише дозволить Путіну звинувачувати Володимира Зеленського в тому, що він маріонетка Заходу. Видання нагадує, що була інформація про низку російських спроб вбити Зеленського. Тож український президент повинен залишатися в безпеці, щоб у мирної угоди був хоч якийсь шанс.
Чим довше запеклий спротив українців буде стримувати російських загарбників, тим більший вплив на болючих і складних переговорах з Москвою буде в українського лідера.
Фіговий листок для Путіна
Зеленський натякнув на те, що у вихідні перспективи миру покращилися. Українські й російські чиновники почали обмінюватися «конкретними пропозиціями». При цьому, Зеленський закликав Путіна зустрітися з ним особисто в Єрусалимі для переговорів про мир. Що може Україна запропонувати Росії в якості фігового листка для її президента?
Одним з виправдань для російського вторгнення стало розширення НАТО на схід. Київ може пообіцяти залишитись нейтральним, як Австрія в 1955 році, відмовившись від своїх перспектив приєднатися до альянсу, якими б вони не були. Україна також подала заявку на вступ в ЄС. Цією амбіцією пожертвувати важче, оскільки українці помирали за спробу добитися її втілення.
Інші нейтральні країни, такі як Фінляндія, Швеція й Австрія, входять в ЄС. Але отримання членства - це складний і дуже технічний процес, який деякі уряди не хочуть прискорювати для України. Видання пропонує знайти хитрість, яка б дозволила посилити економічні відносини Києва з ЄС без негайного надання повноцінного членства, при цьому продовжуючи говорити про підтримку українських європейських амбіцій.
Україна могла б вступити в Європейську економічну зону, до якої входять також такі країни, як Норвегія й Ісландія. Вони не мають членства в ЄС, але користуються повним доступом до спільного ринку. Великою проблемою залишиться питання Криму, Донецьку і Луганська, які Росія окупувала в 2014 році. Москва говорить, що визнання півострова частиною РФ, а також надання автономного статусу окупованим районам на Донбасі може допомогти закінчити війну. Але це б надто дорого коштувало Зеленському. Крім того, російські маріонетки отримали б так завеликий вплив на українську політику.
Навіть якщо питання Криму вдалося б хоча б тимчасово владнати, повна відмова від всієї території Донецької і Луганської областей - це занадто. Однак, можливо, вмовити Росію погодитися на компромісне рішення, яке б потенційно могло б включати введення міжнародних миротворців. Захід може запропонувати скасування певних санкцій, щоб заохотити Москву дотримуватися мирної угоди.
Зняття безпрецедентних обмежень повинно бути дозованим й тісно прив’язаним до виконання домовленостей з боку Москви. Ризик, що Путін може наважитися на нове вторгнення, збережеться. Тиск не так і легко скасувати. Але були прецеденти, коли санкції проти Ірану після підписання угоди щодо ядерної програми поступово пом’якшували за хорошу поведінку. Цілком можливо, що доведеться піти на грубі й незадовільні компроміси, щоб добитися миру, якого Путін не заслужив, але Україна потребує.