У вівторок, 22 жовтня, міністр закордонних справ України Вадим Пристайко, оголосив про те, що Київ почав процес відведення військ в розташованому на сході країни місті Золоте. Ця операція була представлена як спроба скоротити втрати у війні, яка вже забрала 13 тисяч людських життів. Однак заплановане виведення військ стало наштовхуватися на опір з того самого моменту, коли було узгодженно, а потім відкладено на кілька тижнів через протести з боку груп озброєних ветеранів, пише журналіст Олівер Керролл у своїй статті для The Independent.
Як зазначає автор, виконання цієї угоди стало важливим випробуванням для влади Зеленського. Закінчення війни на сході України було головною обіцянкою в ході його президентської кампанії. Після вступу на посаду він почав реалізовувати досить енергійну, але і ризиковану стратегію, спрямовану на вихід з глухого кута.
В надії знайти якесь рішення, президент України в кінці вересня погодився з спрощеною версією Мінських угод. Формула Штайнмайера викликає заперечення у певної частини українського суспільства, оскільки, на думку її противників, вона заходить занадто далеко у наданні автономії та амністії підтримуваним РФ колишнім сепаратистським бойовикам. Критики цієї формули, включаючи колишнього президента Порошенко, називають її "капітуляцією". Його партія організувала вуличні протести, що прокотилися по всій країні, і тисячі людей протестували в столиці.
Домовленість про виведення військ з Золотого і ще двох міст у Луганській області була досягнута 1-го жовтня в рамках реалізації формули Штайнмайера.
Майже відразу кілька десятків солдатів з українського батальйону "Азов", приїхали в Золоте для того, щоб висловити свій протест проти реалізації заходів "по зміцненню довіри" на лінії фронту. Вони встановили у цьому місті блок-пости і заявили про те, що зроблять все можливе, щоб не допустити відведення військ.
Потім Зеленський був змушений поїхати в Золоте, щоб особисто поспілкуватися з солдатами.
Спочатку сторони обмінялися жартівливими фразами. Потім був записаний місцевим телеканалом драматичний діалог, в ході якого президент України сказав солдатам, що вони приймають його за дурня.
"Ти не можеш пред'являти мені ультиматум. Я президент країни. Мені 42 роки. Я не лох. Я приїхав сюди, щоб сказати вам - зброю потрібно відвести від лінії фронту", сказав він.
У понеділок, 28 жовтня з'явилися повідомлення про те, що підрозділи української Національної гвардії роззброїли солдатів "Азова", і це можна вважати проривом, який, судячи з усього, відкриває шлях до початку скоординованого відведення військ.
Однак Денис Бурштин, той самий солдатів батальйону "Азов", на адресу якого Зеленський наприкінці минулого тижня адресував свої гнівні слова, вважає, що протести триватимуть.
В бесіді з кореспондентом газети Independent він звинуватив президента України в тому, що він "занадто поспішає" і "занадто швидко" приймає рішення.
"Зеленський говорить, що буде мир, однак ми не бачимо жодних підстав для оптимізму. Тут вже були прецеденти. Ми бачили спроби відведення військ в 2014, і в 2015 році. Все це потім призводило до марного кровопролиття", - сказав він.
В кінці минулого тижня Андрій Білецький, перший командир "Азова", обіцяв направити 10 тисяч бійців в Золоте для захисту завойованих кров'ю позицій".
На думку автора, головним гравцем у найближчі кілька тижнів буде Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України.
Лише один Аваков зберіг свій пост з усього складу уряду колишнього президента Порошенко - багато спостерігачів вважають, що він має занадто великий вплив, і тому його не можна прибрати, - і сьогодні він контролює більшу частину силового блоку. Особливим моментом у цій історії є той факт, що Аваков контролює радикалів з "Азова", так і бійців Національної гвардії, які були направлені в це місто, щоб їх роззброїти.
Деякі спостерігачі вважають, що маневри Авакова свідчать про наявність внутрішнього конфлікту в новій адміністрації.
"Багато хто з близьких радників Зеленського, насправді, підозрюють Авакова у веденні подвійної гри. Аваков показав, настільки він був необхідний у забезпеченні безпеки в Золотом. Однак він ризикує повністю втратити довіру Зеленського" - сказав Володимир Фесенко, незалежний політичний аналітик з Києва.
Сьогодні вже очевидно, що для Зеленського після півроку перебування в ролі президента виборчий медовий місяць закінчився.
Це вже знайшло своє відображення в результатах опитувань громадської думки, оскільки його рейтинг починає знижуватися. Однак він все ще знаходиться в районі 65%, а таких значень не мав жоден інший президент у сучасній історії України. Однак попереду його чекає тернистий шлях.
Зеленський не тільки зробив ставку на вкрай ризиковану і нетерпеливую стратегію для закінчення війни, але виявився також замішаним в американську виборчу кампанію і в процес імпічменту.
Права на помилку у Зеленського майже не залишилося, а його успіх залежить тепер від бажання Володимира Путіна взяти участь у цій грі.
Як помітив автор, прагнення якомога швидше домовитися про угоду буде, звичайно ж, вітатися в Москві і росіяни використовують його для того, щоб досягти миру на своїх умовах.
Нагадаємо, що відведення українських військ від лінії розмежування є однією з умов Кремля для проведення саміту в "Нормандському форматі". При цьому гарантувати дзеркальне відведення окупаційних військ у Кремлі відмовилися.
Проти відведення українських військових виступили ветерани та добровольці російсько-української війни, а також мирні жителі прифронтових населених пунктів. Перші вважають розведення капітуляцією у війні з Росією, другі побоюються розправи бойовиків після відходу українських військових зі своїх позицій.
Та президент Володимир Зеленський особисто гарантував безпеку жителям "сірої зони" після відведення українських військових на позиції 2016 року. А голова Верховної Ради Дмитро Разумков поклав відповідальність за їх безпеку на поліцію і Національну гвардію, які разом із прикордонниками залишаться там після розведення.
Докладніше про реалізацію плану Зеленського щодо розведення військ в Донбасі та його наслідки читайте в матеріалі Юрія Бутусова "Війна Зеленського: чи можна зупинити Путіна розведенням?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".