Показники народжуваності падають по всьому світу - навіть у таких місцях, як Африка на південь від Сахари, де вони залишаються на відносно високому рівні. Це може бути позитивним моментом для суспільства та довкілля. Але люди схильні думати, що світу потрібно підвищувати народжуваність та чисельність населення, пише The Guardian.
Навіть попри те, що скорочення населення прогнозували як частину 250-річного демографічного переходу, ознакою якого є зниження рівня народжуваності та смертності - випадкові події, такі як публікація даних перепису населення США або рішення Китаю послабити свою політику народжуваності, викликали побоювання.
Традиційне уявлення про здорове суспільство все ще корениться в минулому. Неминучим побічним продуктом демографічного переходу є те, що вік населення в хронологічному сенсі та тривалість життя різко зросли за останні півстоліття, і давнє визначення поняття «старості» змінилося.
У 19 столітті країнам потрібна була молодь, щоб працювати на заводах, споживати те, що виробляла промисловість, і бути частиною бойової сили у часи війни. Цей погляд змінився в 20 і 21 століттях, адже реальність також зазнала змін. Все більша кількість робіт, які вимагають витривалості та сили, виконуються машинами, тоді як продукція країн експортується по всьому світі.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) може вплинути на геополітичний статус нації, і великий ВВП наповнює державну скарбницю, але немає жодних доказів того, що молоді працівники сьогодні є більш продуктивними, ніж старші. 20-ти і 50-річні працівники мають різні типи інтелекту, каже Сара Харпер з Оксфордського університету, але обидва «класи» працівників відіграють важливу роль у підприємництві. І якщо країни дбають про добробут людей, їм слід приділяти більше уваги рівню ВВП на людину, а не показникам ВВП на країну.
Демограф Рон Лі з Каліфорнійського університету в Берклі та його колеги виявили, що ВВП на людину, а отже, і рівень життя, є найвищими, коли народжуваність падає трохи нижче постійного рівня (близько 2,1 народжень на жінку) - до 1,6 або навіть менше. Коли народжуваність або набагато вища, або набагато нижча за цей показник, якість життя падає.
Це не означає, що не потрібно адаптуватися до нової реальності. Спосіб розподілу ресурсів у багатьох країнах часто є застарілим та нежиттєздатним. Наприклад, більшій кількості людей потрібно довше працювати. Навички постійно змінюються, і потрібно поповнювати втрачену робочу силу. А коли люди похилого віку перестають бути продуктивними працівниками, потрібно шукати нові шляхи та нових працівників, щоб доглядати за ними.
Міграція – яка зазвичай включає молодих людей - є найважливішим компонентом цієї адаптації, згладжуючи демографічний перехід для багатших країн, перерозподіляючи капітал до бідніших, де рівень народжуваності залишається відносно високим. Є багато доказів, що міграція корисна для суспільств не лише економічно, але й соціально. У цьому сенсі закриття кордонів – явне саморуйнування.
Насправді керувати народжуваністю, змушуючи людей мати більше чи менше дітей – це абсурдна політика. Незважаючи на багаторічну політику однієї дитини, народжуваність в Китаї майже не відрізнялася від показників інших країн в Східній Азії. Намагання Франції збільшити народжуваність за допомогою фінансових стимулів також не суттєво вплинули на показники. Коли дитяча смертність падає, а здоров’я людей та освіта покращуються, народжуваність падає.
Батьки вирішують вкладати більше часу, грошей та любові в меншу кількість дітей. Частково можна вплинути на їхні рішення, ускладнивши чи полегшивши життя сім’ям – наданням допомоги по догляду за дитиною, але демографічний перехід неможливо зупинити.
Кліматична криза - це цікавий випадок, оскільки порятунок планети часто є причиною того, що люди приймають дивні рішення. Наприклад, народжувати більше чи менше дітей, замість підвищення рівня життя більш прямо.
Відомо, що кліматична криза та приріст людського населення пов’язані. Але політика, що обмежує викиди вуглецю та пластикові відходи, а не контроль народжуваності, була б набагато ефективнішим інструментом скасування або, принаймні, пом’якшення шкоди, яку люди завдали планеті. COVID-19 тимчасово посилив довгострокове зниження рівня народжуваності. Це теж було передбачувано, резюмує видання.
Уже шостий рік поспіль в Україні знижується рівень народжуваності. Так, в порівнянні з 2015 роком, вона впала на 34% за перші 4 місяці 2021-го. При цьому в деяких областях падіння народжуваності ще вище.
Згідно зі спостереженнями, за 6 років народжуваність в Україні впала майже в два рази в Кіровоградській (-44%), Сумській (-43%), Дніпропетровській (-43%), Запорізькій (-42%), Донецькій (-42% ), Чернігівській (-42%,) Полтавської (-41%) і Черкаській (-40%) областях.