Всі знають, що другий раунд російської війни проти України не за горами. Всі знають, що українцям потрібні танки і далекобійні ракети, щоб витримати новий російський наступ і повернути собі законні території. Всі знають, що зазвичай Захід дає Україні те, що їй потрібно. Рано чи пізно.
Саме тому останній раунд вивертів в дусі: «Після вас! Ні, тільки після вас!», - був настільки похмурим і принизливим. Факт, що Україна отримає танки, - це добре. Але спосіб ухвалення цього рішення затягнув українську агонію, нашкодив єдності Заходу і не приніс нікому користі окрім Кремля, - пише The Economist. Для жодної з країн НАТО остання драма не закінчилася чимось хорошим. Але для Німеччини вона була особливо поганою.
Видання зауважує, що Німеччина заслуговує аплодисментів. З урахуванням допомоги, переданої на рівні ЄС, вона забезпечила Україні більшу військову і фінансову допомогу, ніж будь-яка країна за виключенням США. Але під керівництвом канцлера Олафа Шольца вона все ж змогла справити враження неохочої і нерішучої. Перед початком російського вторгнення в Україну першою реакцією Берліна було обмежити свою військову допомогу відправкою шоломів. Обережність Шольца створила враження, ніби США змусили його змінити свою позицію щодо передачі протиракетних систем. А в січні він пообіцяв відправити Україні БМП лише після того, як таке рішення ухвалила Франція. І ось тепер він вагався щодо танків.
Україна почала просити танки Leopard німецького виробництва через сім днів після початку вторгнення Росії. Але Німеччина відмовлялася ділитися своєю технікою і не давала згоду іншим країнам на реекспорт. Давно прострочену угоду про відправку танків збиралися ухвалити під час зустрічі західних союзників в Рамштайні 20 січня. Але Шольц зірвав цей план лише для того, щоб 25 січня погодитися з ним після критики союзників, а також в самій Німеччині. Його критикували навіть партнери по коаліції. Уряд Шольца тепер збирається відправити Україні 14 танків Leopard і дозволити іншим країнам зробити це ж.
Але інші країни теж не безвинні. Донедавна США відмовлялися передавати танки Abrams. А президент Франції Еммануель Макрон сказав, що його країна «розглядає» можливість відправити танки Leclerc. І це після місяців відмов. Велика Британія, схильна створювати прецеденти, саме це й зробила кілька тижнів тому. Однак, вона може поділитися лише 12-14 танками Challenger. І від них буде не багато користі, зважаючи на відсутність надійних ланцюгів забезпечення деталями і боєприпасами в Європі. Польща, яка найгучніше сварила Німеччину, не просила формальний дозвіл на реекспорт танків аж до цього тижня.
The Economist пише, що в Німеччині з’явилося відчуття, що Шольц здобув дипломатичну перемогу. Його впертість змусила американців запропонувати Україні 31 танк Abrams. Нейтральна Швейцарія під німецьким тиском тепер дозволила використовувати боєприпаси швейцарського виробництва. Дехто стверджує, що це черговий успіх німецької поступової стратегії, яка дозволяє збільшувати калібр поставок зброї Україні, не провокуючи при цьому Росію на ескалацію.
Однак, в очах союзників Німеччини Шольц не здається таким вже розумним. Танки Leopard краще підходять Україні, ніж Abrams, тому що американські машини «жеруть» паливо і їх важко обслуговувати. Німецькі танки швидкі і потужні. А важливіше те, що в арсеналах 13 європейських армій їх понад 2 тисячі. Вони можуть зіграти важливу роль у завданні стримати російський наступ і ліквідувати сухопутний коридор, який сполучає Росію з окупованим Кримом.
«А тому дипломатична перемога Шольца Піррова. Вона була досягнута ціною першої великої публічної сварки між союзниками України. І канцлер заблокував найкращий з можливих результатів, який полягав би в тому, щоб Україна отримала більше танків Leopard значно раніше. Більше того, якщо нерішучість Шольца заснована на страху перед ескалацією, його демарш не має сенсу: останніми днями він стверджував, що хотів, щоб США почали постачати танки в той же час, коли й Німеччина», - йдеться в статті.
Більш похмурий розрахунок полягає в тому, що канцлер знає: після завершення війни Росія все одно збереже велику і потужну присутність в Європі. Можливо він хоче зберегти розумні відносини з нею. Але такий тип мислення був повністю дискредитований постійними вторгненнями Росії в сусідні країни у 2008-му, 2014-му і 2022 роках. Багато хто скаже, що таке пояснення вагань Шольца надто цинічне. Більш милосердною версією була б його глибока огида до видовища, коли німецькі танки знову їдуть на схід в напрямку Харкова і Курська. Але The Economist відкидає і таке моральне пояснення. Тому що в 1941 році німецькі загарбники вторглися в Росію. Цього разу загарбники - це росіяни. Не можна поставити знак рівності між актом агресії і діями, націленими допомогти жертві захистити себе.
«Будь-який німець, який плутає одне з іншим, не правильно засвоїв урок жахливої історії своєї країни», - пише видання.
Претензія Шольца на лідерство в Європі посилилася одразу після початку російського вторгнення, коли він оголосив про Zeitenwende, тобто перелом в німецьких стратегічних поглядах.
Однак, саме Байден тепер має вигляд державника, який пішов на поступки заради збереження трансатлантичної єдності в момент, коли на кін поставлено так багато. Шольц, навпаки, поставив цю єдність під загрозу і змарнував німецькі дипломатичні здобутки, ухваливши передачу Leopard так неохоче.