Це було схоже на сцену з часів Холодної війни. Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин зійшов зі свого розкішного бронепоїзда на далекому сході Росії, де його привітав військовий духовий оркестр, перш ніж він вирушив на зустріч з Владіміром Путіним.
За трапезою з качиного салату і крабових пельменів під російські вина обидва диктатори підняли тост за те, що Кім Чен Ин назвав «священною боротьбою» проти західного імперіалізму.
«Вони обоє родом з минулого. Кім Чен Ин - онук тирана, нав'язаного Північній Кореї Сталіним. Путін ностальгує за імперським минулим Росії. Проте загроза, яку вони становлять сьогодні, очевидна. Альянс між ними може змінити хід війни в Україні, забезпечивши Росію новим озброєнням, і призвести до ескалації гонки ядерних озброєнь в Азії», - пише The Economist.
Північна Корея - це екстремальна версія того, на що перетворюється Росія під керівництвом Путіна: мілітаризоване суспільство, відрізане від Заходу, під владою деспота, який не зважає на людське життя. Проте, незважаючи на бідність та ізоляцію, у нього раптом з'явилося те, що гостро потрібно Москві - артилерійські снаряди.
Згідно з оцінками, минулого року Росія випустила понад 10 мільйонів снарядів і, як і в України, їхні запаси закінчуються. Північна Корея з її збройними силами радянського зразка має мільйони снарядів на складах і примітивний промисловий потенціал для їх виробництва. Відсоток відмов її снарядів високий. Під час одного з загороджувальних ракетних обстрілів Південної Кореї в 2010 році 20% боєприпасів КНДР не здетонували. Але для Росії це набагато краще, ніж нічого. До того ж, КНДР може запропонувати й іншу зброю, наприклад, ракети або гаубиці.
Будь-яка угода про постачання північнокорейських боєприпасів в Росію з’явиться на тлі українського контрнаступу, болісно повільний темп якого викликає нові питання щодо правильності обраної тактики і рішучості Заходу. Наразі Україна принаймні досягла паритету з Росією в артилерійській війні, причому обидві сторони стикаються з обмеженим постачанням снарядів.
«Але якби Росія отримала приплив боєприпасів, вона змогла б більш ефективно притиснути українські сили, ще більше сповільнивши їхнє просування і збільшивши рівень виснаження в найближчі зимові місяці», - пише The Economist.
Північна Корея хоче отримати щось за це. У 2000-х роках Росія підтримала міжнародний режим санкцій, який був накладений на КНДР за її незаконну програму створення ядерної зброї. Проте місце проведення зустрічі Кім Чен Ина і Путіна - космодром «Східний» - доволі грубий натяк на те, що може статися далі. Північнокорейський диктатор може вимагати доступ до російських ракетних технологій, які можуть покращити дальність, надійність і гнучкість системи доставки ядерної зброї КНДР. Він також може добиватися передачі російських супутникових і підводних секретів.
«Хоча безпосереднім наслідком будь-якої угоди може стати ускладнення життя українських солдатів, вона також може в кінцевому підсумку змінити ядерний баланс в Азії. Північнокорейський режим нестабільний і зловісний, він періодично погрожує спалити Південну Корею і запустив дві балістичні ракети малої дальності якраз напередодні саміту Кіма і Путіна», - пише видання.
Інші країни, стривожені покращенням військового потенціалу КНДР, можуть відповісти нарощуванням власних арсеналів. Династія Кімів, яка може запускати ракети з підводних човнів, була б поганою новиною для сусідів.
Що ж робити? Одним з непередбачуваних факторів залишається Китай, який має певний вплив на обидві диктатури. Він не проти тривалої і кривавої війни в Україні у стилі 20-го століття, яка, як він сподівається, розділить Європу і Америку, але каже, що не хоче ядерного розповсюдження. Угода між Росією і Північною Кореєю може стати випробуванням для цієї позиції.
Нові санкції Заходу проти Росії чи КНДР не будуть мати особливого ефекту. Замість цього варто збільшити поставки озброєнь в Україну, щоб допомогти їй захиститися від Росії. Захід також повинен оприлюднити те, що йому відомо про збройні угоди між Москвою і Пхеньяном, і підтвердити, що американська ядерна парасолька захищає своїх союзників в Азії.