Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху протягом багатьох років вважався одним з найобдарованіших політиків свого часу. Його здатність постійно перемагати на виборах і стати прем'єр-міністром Ізраїлю, який найдовше пробув на цій посаді, принесла йому прізвисько «Чарівник»
Його наполегливість (Нетаньяху взяв участь у п'яти виборах за чотири роки, намагаючись здобути стійку більшість) була винагороджена минулого року, коли він повернувся до влади після півторарічного перебування в опозиції на чолі коаліції радикалів.
«Проте його дії протягом останніх кількох днів свідчать про те, що він втратив політичну хватку, а разом з нею і ауру непереможності, яка робила його таким грізним політиком протягом більшої частини трьох десятиліть», - пише The Economist.
Угода, яку Нетаньягу уклав у грудні минулого року з релігійними та правими партіями, включала обіцянку послабити повноваження і незалежність Верховного суду. Багато хто з правих виступає проти необраних суддів, які, на їхню думку, мають намір перешкоджати волі обраних політиків. Проте протягом останніх 12 тижнів ізраїльтяни виходили на вулиці, щоб захистити незалежність суддів. Їх кількість постійно зростає. Демонстрації, в яких беруть участь переважно світські ізраїльтяни, посилилися в останні дні, коли уряд а Нетаньяху намагався проштовхнути свій закон до 2 квітня, коли Кнесет піде на канікули приблизно на місяць.
Вирішальну роль у протестному русі також відіграють тисячі пілотів і офіцерів, багато з яких служать в елітних військових частинах запасу, які погрожують не з'явитися на службу. У петиціях вони заявляють, що не будуть «служити диктатурі«, створюючи потенційні проблеми для ізраїльської армії, яка значною мірою покладається на свої резерви.
Начальники служб безпеки скаржаться, що це ускладнює їхню боротьбу з ескалацією насильства на палестинському фронті на Західному березі річки Йордан, а також з більш віддаленими загрозами з боку Ірану і його маріонеток в регіоні. Питання досягло апогею 25 березня, коли міністр оборони Йоав Галант публічно попередив, що напруженість навколо судової реформи впливає на сили оборони і служби безпеки.
«Це створює чітку, безпосередню і відчутну загрозу безпеці держави», - сказав він.
Через день Нетаньяху звільнив його - що, можливо, стало найбільшою політичною помилкою в його кар'єрі. Замість того, щоб прислухатися до порад союзників і міністрів своєї партії «Лікуд» призупинити законодавчі зміни і шукати компроміс, він, схоже, був більше стурбований втратою підтримки ультраправих і ультрарелігійних партій у своїй коаліції, чия підтримка необхідна йому для того, щоб залишитися в уряді. За кілька годин після звільнення а Галанта ізраїльтяни знову вийшли на вулиці, взявши в облогу будинок а Нетаньяху в Єрусалимі і заблокувавши головні дороги в Тель-Авіві. Наступного ранку профспілки і головні роботодавці країни оголосили загальний страйк, який закрив порти, зупинив польоти в головному аеропорту і призупинив роботу більшої частини країни. На той час було зрозуміло, що гра скінчилася.
Увечері 27 березня Нетаньяху відступив, оголосивши «тайм-аут» для переговорів щодо законопроекту. І знову замість того, щоб заспокоїти пристрасті, він розпалив їх, вигукуючи, що «є меншість екстремістів, які готові розірвати нашу країну на шматки... ведуть нас до громадянської війни і закликають відмовитися від служби в армії, що є жахливим злочином».
Високопосадовець у його уряді стверджує, що ці переговори можуть надати Ізраїлю можливість нарешті вирішити проблему відсутності офіційної конституції і прояснити статус своїх «основних» законів, яким Верховний суд надав квазіконституційний статус. Однак неминучим фактом є те, що Нетаньяху програв цю битву, і йому буде важко просунути законодавство на наступній парламентській сесії.
Піднявшись одного разу, світські та ліберальні ізраїльтяни навряд чи відступлять через місяць чи два щодо питання, яке вони вважають гострою загрозою для ізраїльської демократії. Спроби проштовхнути зміни без широкої підтримки, безсумнівно, призведуть до нових протестів. Але якщо Нетаньяху значно послабить їх, йому буде складно зберегти підтримку правих і релігійних партій.
«Навіть якщо Нетаньяху вдасться зберегти свою коаліцію при владі, його дії серйозно зашкодили йому в очах бізнесу та оборонного істеблішменту - двох життєво важливих електоратів для прем'єр-міністра, який всю свою кар'єру побудував на зростаючій економіці та безпеці Ізраїлю. Натомість історія може запам'ятати його як такого, що поставив Ізраїль на межу громадянського конфлікту і залишив його глибоко розділеним», - йдеться в статті.