Два десятиліття тому жорстокий колишній в'язень і ресторатор Євгеній Прігожин, який очолює російську групу найманців «Вагнер», опублікував ілюстровану казку, яку він написав разом зі своїми двома дітьми. Історія розповідає про групу друзів, які рятують короля, що неконтрольовано зменшується, дмухаючи на чарівну флейту. Спочатку він росте надто швидко, пробиваючи дірку в стелі палацу, але потім герої зменшують його до потрібного розміру.
«Це дуже небезпечна іграшка», - каже король і забирає флейту.
«Прігожин, який дружив з Владіміром Путіним, довгий час допомагав роздувати імідж російського президента, наприклад, керуючи фермами прокремлівських тролів. Тепер він зменшив його до мінімуму», - пише The Economist, нагадуючи про те, як найманці «Вагнера» минулого місяця захопили військовий штаб в Ростові-на-Дону і почали рухатися в бік Москви, збивши дорогою кілька гелікоптерів і літак.
Прігожин заявив, що його «марш справедливості» мав на меті усунути з посад міністра оборони Сєргєя Шойгу і начальника Генштабу РФ Валєрія Герасімова або ж добитися скасування їхнього рішення про включення «Вагнера» в регулярні війська Росії. Але при цьому «кухар Путіна» додав популістські антикорупційні гасла, запозичені у головного російського опозиціонера Алєксєя Навального, пообіцявши очистити Росію від її злодійкуватої еліти.
«Неспроможність спецслужб атакувати сили «Вагнера» і розгублений виступ Путіна в ефірі телебачення серйозно підірвали авторитет Кремля», - пише видання.
Згідно з російським законодавством, Прігожину загрожує тюремний термін від 12 років до довічного ув'язнення за заколот, вербування найманців, незаконну торгівлю зброєю і вбивства у складі організованої групи. Згідно з неписаними правилами мафіозної держави Путіна, він, ймовірно, мав би бути мертвим. Натомість 29 червня, через п'ять днів після того, як Путін пообіцяв придушити повстання, він зустрівся в Кремлі з Прігожиним і його командирами. Російський автократ висловив жаль, що вони вплуталися в бунт, і запропонував їм продовжити службу під керівництвом нового командира. Метою було показати, що він все ще повністю контролює ситуацію.
Ніхто не був звинувачений у загибелі близько 13 пілотів. Путін ще не так давно заперечував існування «Вагнера» (хоча два тижні тому він визнав, що організація фінансувалася державою). Місцезнаходження Прігожина невідоме. Державне телебачення цькує його, але в той час як деякі пов'язані з ним веб-сайти були піддані цензурі, багато з його Telegram-каналів продовжують працювати. Повідомляється, що високопоставлені військові, близькі до Прігожина включно з генералом Сєргєєм Суровікіним були затримані і допитані. Російське телебачення показує, як зброя «Вагнера» переходить під контроль армії, а її бійці переїжджають до Білорусі. Але, як пише російська газета «Новая газета», «шефа» найманців ще рано списувати з рахунків.
«Що б не сталося з Прігожиним, його заколот виявив ерозію держави і хиткість бази підтримки Путіна. Його диктатура досі спиралася не стільки на масові чистки, скільки на консенсус між владними групами. Його політичні опоненти опинилися у в'язниці (як Навальний) або у вигнанні. Тим часом він посіяв суперництво між своїми прихильниками, зробивши себе їхнім арбітром. Щоб запобігти палацовому перевороту, він не допустив консолідації в армії та службах безпеки і створив паралельні структури, такі як «Вагнер». Це працювало в мирний час, але дало збій під час війни», - йдеться у статті.
Заколот Прігожина був не підкилимною фракційною боротьбою, а публічним розколом у «провоєнному» електораті Путіна. З одного боку стоїть конформістська еліта, яка намагається підтримувати видимість нормального життя. З іншого - група розлючених націоналістів, найвідомішим з яких став Прігожин. Найбільш тривожним для Путіна є те, що сама армія, схоже, розколота.
Російська соціологічна компанія «Левада-центр» виявила, що 92% росіян тією чи іншою мірою стежили за переворотом. Майже половина симпатизувала критиці Прігожина щодо корупції, військової некомпетентності і брехні про війну, хоча лише 22% довіряли самому начальнику «Вагнера». За відсутності інших критичних голосів, Прігожин привернув увагу не лише своєї цільової аудиторії провоєнних націоналістів. Багато хто з симпатиків не підтримував жодну зі сторін, каже соціолог «Левади» Денис Волков. Однак, ці люди «запасалися попкорном», спостерігаючи за боротьбою між «жабою і гадюкою».
«Бунт також показав, що Telegram, а також мережа тролів і блогерів Прігожина в ньому підірвали монополію Кремля на інформацію, особливо серед молоді. Поки телевізійні пропагандисти чекали на вказівки з Кремля, інформаційний бунт розгортався в Інтернеті. Менше чверті молодих росіян довіряють телебаченню», - пише The Economist.
Путін влаштував парад військових у Кремлі, вихваляючи їх лише за те, що вони не приєдналися до заколоту, і полетів до Дагестану. Восьмирічну дівчинку, яка нібито плакала через те, що не побачила президента, привезли до Кремля і вручили 55 мільйонів доларів на потреби Дагестану.
«Хоча може здатися, що Путін успішно впорався з наслідками повстання... навантаження на систему залишається», - пише Алєксандра Прокопенко з «Центру Карнегі» в Берліні.
Відсутність публічного покарання високопоставлених офіцерів, які стали на бік Прігожина, і похвала на адресу служб безпеки, які не змогли запобігти заколоту, свідчить про те, що Путін занадто стурбований тим, що чистки можуть призвести до розколу в армії, щоб захистити свій імідж сильної людини.
Нові тріщини з'явилися 13 липня. Командувач 58-ї загальновійськової армії генерал-майор Іван Попов виступив з публічною заявою після звільнення за те, що він розповів своєму керівництву про реальну ситуацію на фронті. Зокрема, він поскаржився на величезні втрати, недостатню ротацію і слабкі контр-артилерійські можливості.
«Сили України не змогли прорвати нашу армію з фронту, але наш старший командир вдарив по нас з тилу», - сказав Попов в аудіозверненні, яке було розміщено в Інтернеті.
Непокора Попова справила велике враження на блогерів, які підтримують війну проти України. Воєнний злочинець і колишній офіцер російської розвідки Ігор Гіркін написав, що до неконтрольованого розпаду армії «рукою подати».
Що буде далі, залежить від поля бою. Вибух на Керченському мосту став ще одним ударом. Путін стверджує, що Україна не змогла досягти жодного прогресу у своєму контрнаступі. Російське командування вступило в бій, намагаючись зупинити український контрнаступ замість того, щоб відступити на оборонні позиції, створені генералом Суровікіним. Це коштувало російській армії великих втрат. Просування вперед армії України сповільнилося.
«Але якщо українським силам вдасться прорватися, це може мати більший вплив на політичну владу Кремля. Як сказав один іноземний військовий чиновник: «Це як бити кувалдою по цегляній стіні. Якщо вона розвалиться, за нею може не залишитися нічого»», - йдеться в статті.