Політична кар'єра прем'єр-міністра Великої Британії 3 характеризувалася обережністю. Тому той факт, що вона може закінчитися однією великою авантюрою, дуже жорстокий для неї і солодкий для її ворогів.
Про це пише The Economist, нагадуючи, що вісім тижнів тому британський прем'єр оголосила про дострокові вибори, ризикнувши своїм урядом, заради шансу отримати міцнішу більшість, яка б лишила лейбористську опозицію символічною. Опитування говорили про 20% перевагу Консервативної партії над опонентами, тому, здавалося, все мало б спрацювати і закріпити мандат Мей керувати країною ще п'ять років.
Але потім стався один з найбільш драматичних провалів у британській політичній історії. Консерватори втратять місця в парламенті, а можливо і більшість. Політичні сили в парламенті можуть досягти балансу. Але жодна з комбінацій не породить "сильний і стабільний" уряд, який, за словами Мей, потрібен країні. Так вона сказала, коли оголосила про вибори. Тоді йшлося про консервативну більшість з більш як 100 місцями. Сьогодні ж, після завершення голосувань, Консервативна партія може розраховувати лише на дуже хитку більшість на чолі з прем'єр-міністром, чия влада може ніколи не відновитися в повноті. Лейбористи ж можуть сподіватися на формування уряду лише в тому разі, якщо переступлять через усі принципи і домовляться з іншими партіями. Тож британці, швидше за все, знову підуть на дільниці дуже скоро. І це будуть четверті голосування трохи більше ніж за останні два роки.
Видання пише, що хто б не став прем'єр-міністром, йому доведеться мати справу одразу з трьома кризами. Перша - це хронічна нестабільність в британській політиці, яку буде дуже тяжко подолати. Останні опитування показали, що Велика Британія розділена на виборців, які сфокусовані на внутрішніх питаннях, і на тих британців, які дивляться на зовнішній курс. Британія поділена на старих і молодих, на космополітичні міста і їхніх опонентів, на націоналістів і прихильників союзів.
Партії переживають складні часи. Мей вела Консервативну партію до більш статичного, неліберального напрямку з жорсткішою регуляцією для бізнесу і обмеженням для імміграції. Тетчеристи, які заглушили свою критичність через відчуття обов'язку чи амбіції, почнуть "точити ножі". Лейбористи, які за лідерства Тоні Блера стали більш сучасними, знову перетворитилися на дуже ліву соціалістичну партію під керівництвом Джеремі Корбіна. Південніше від шотландського кордону знову з'явилися двопартійні політики після розпаду UKIP і кампанії Ліберал-демократичної партії, яка розчарувала. Північніше від кордону - шотландські націоналісти, які хоч і досі при владі, втратили надто багато місць, щоб добиватися другого референдуму про незалежність.
Друга криза - економіка Великої Британії рухається в бік серйозного удару, але мало хто це помітив. Якщо в 2016 році перед референдумом щодо Brexit британська економіка зростала найшвидше серед країн G7, то тепер вона зростає найповільніше. Безробіття на найнижчому рівні за три десятиліття, але інфляція б'є трирічні рекорди і зростає все більше. Реальні зарплати падають. Податкові надходження будуть скорочуватися, тому що внутрішнє інвестування зменшується, а потік вправних працівників з Європи зменшується. Виборці перебувають в блаженному нерозумінні того, які проблеми їх чекають. На виборах вони показали, що втомилися від жорсткої економії, але їх чекають ще важчі часи.
Третя криза стосується найважливіших переговорів, які Лондон вів після закінчення Другої світової війни. Brexit розриває економічні і політичні досягнення за півстоліття, віддаляючи Британію від союзу, в якому продавалося половина британських товарів і з якого приїжджали здібні мігранти. Британія пориває з об'єднанням, який зберігав мир у Європі і за її межами.
Британський політичний клас надто довго ігнорував складність процесу виходу з ЄС. Обговорюючи, як варто вести переговори, політики досі не дали серйозну відповідь на питання, як подолати економічний біль від розриву. Скорочення торгівлі, економічного зростання і потоку іммігрантів буде дорівнювати вищим податкам і скромнішим соціальним виплатам. Виборці, схоже, не хочуть розуміти той факт, що їх обдурили, коли обіцяли більше грошей на систему охорони здоров'я Британії за рахунок виходу з ЄС. Ніхто не підготував їх до труднощів, які їх чекають в майбутньому.
Мей, оголосивши дострокові вибори, чекала, що здобуде більшу підтримку для своєї версії виходу Британії з ЄС, яка передбачала "жорсткий розрив" з втратою доступу до єдиного європейського ринку і перекриттям потоку мігрантів з континентальної Європи. Але тепер, після виборів, у неї немає мандату на втілення такого сценарію. Лише "ворог народу" тепер спробує проігнорувати результат виборів і втілити жорсткий сценарій Brexit, який Мей запропонувала виборцям.
Раніше повідомлялося, що згідно з результатами екзит-полів, оприлюднених після закриття виборчих дільниць увечері в четвер, 8 червня, консерватори на чолі з прем'єр-міністром Терезою Мей отримають 314 з 650 депутатських мандатів.
Нагадаємо, 8 червня в Британії відбулися дострокові парламентські вибори, оголошені напередодні прем'єр-міністром країни Терезою Мей. Вона пояснила, що Сполучене Королівство потребує визначеності та стабільності. Крім того, за її словами, позачергові вибори повинні об'єднати британське суспільство перед проведенням переговорів щодо виходу країни з ЄС.
Більше про основні партії і їхні шанси читайте в матеріалі DT.UA "Вибори в парламент Британії: основні претенденти на перемогу".