Попри всі зусилля американського президента Дональда Трампа щодо оскарження результатів виборів у США, американська демократія «не загине». Навіть після того, як Дональд Трамп вкотре розкритикував «найкорумпованіші вибори в американській історії», він погодився з тим, що федеральний уряд повинен дати Джо Байдену ресурси, необхідні для переходу влади, пише журнал The Economist.
Однак, Трамп все ж завдав шкоди, як і республіканські лідери, що потурали йому. Враховуючи те, що чотири з кожних п’яти виборців-республіканців кажуть, що вибори було «вкрадено», довіра до чесності американського виборчого процесу похитнулася, і Байден із самого початку зіштовхнувся з перешкодами. Звісно, дії Трампа не зруйнують американську демократію повністю, але неабияк зашкодять їй.
При цьому, США не єдина країна, яка страждає від занепаду демократії. Зараз фактично увесь світ зіштовхнувся з «демократичною рецесією».
Свого часу розпад Радянського Союзу призвів до «якісного та кількісного розквіту» ліберальних демократій, але ця тенденція останнім часом змінилася. Угорщина та Польща блокують бюджет Європейського Союзу, оскільки їхні уряди відмовляються приймати верховенство закону. В Індії партія «Бхаратія джаната» під керівництвом прем’єр-міністра Нарендри Моді «захоплює» державні установи, включаючи суди і поліцію.
Організація Economist Intelligence Unit складає індекс демократії з 2006 року. Показник минулого року був найгіршим за всі часи. COVID-19 прискорив занепад.
Загроза зараз іде не від військових переворотів, а від урядів при владі. Враховуючи і без того критичну ситуацію в світі, недобросовісні лідери можуть повністю знищити демократію.
Трамп та «його популісти» прийшли до влади у відповідь на провали демократичних урядів. У багатих країнах виборці робочого класу вирішили, що політики не дбають про них, після того, як рівень їх життя почав знижуватися. У країнах Центральної та Східної Європи уряди, які прагнуть приєднатися до ЄС, приділяли Брюсселю більше уваги, ніж власним виборцям. У країнах, що розвиваються, корупція свідчить про те, що правлячі класи зазвичай цікавляться лише власними банківськими рахунками.
Підприємливі авторитарні політики скористалися критичною ситуацією і змогли прийти до влади в деяких країнах.
Польща процвітала під центристським урядом, але партія "Право і справедливість" повідомляла виборцям, що їхні католицькі цінності зазнають нападу з боку Брюсселя. У Бразилії лідер Жаїр Болсонаро підтримав зневагу виборців до політичного класу.
Політика заснована на ідентичності, підкріплена соціальними медіа та партійним телебаченням і радіо, знову здобуває прихильність виборців. Активна участь виборців - єдиний компонент індексу демократії, який покращився з 2006 року. Байден і Трамп набрали більше голосів, ніж будь-які кандидати в президенти в історії. Але вирішуючи одну з проблем демократії, політика ідентичності створила безліч інших проблем.
Політика, яка базується на ідентичності, не приділяє уваги толерантності та терпимості, які є необхідними елементами демократії для вирішення соціальних конфліктів. Для прикладу, в Туреччині лідер Реджеп Ердоган вказує на те, що він є «демократичною владою» і засуджує своїх опонентів, називаючи їх ворогами держави. У Мексиці президент Андрес Мануель Лопес Обрадор «обходить» цілі гілки влади.
Американські установи більш «захищені» від авторитарного впливу. Швидше за все, саме тому Трампу не вдалося «зірвати вибори».
Політика повинна вирішувати конфлікти в суспільстві, але останнім часом суспільні конфлікти породжує саме демократія. Частково тому, що люди живуть в різних інформаційних всесвітах, а такі проблеми, як носіння масок чи зміна клімату, перетворюються на суперечки щодо способу життя людей.
Деякі аналітики попереджають, що зростання суспільного невдоволення призведе до загибелі демократій. І все ж, підстав вірити у краще є безліч. Однією з сильних сторін демократії є те, що вона може легко відродитися. До того ж, демократія теж адаптується до змін.
На виборах в ЄС минулого року популісти «показали гірший результат», ніж очікувалося. Можливо, маятник вже почав розгойдуватися. Новий президент США Джо Байден не буде потурати автократам і тиранам так, як це робив Трамп. Кожні вихідні білоруси ризикують своєю свободою і життям, виходячи на вулиці, щоб кинути виклик диктатору, який позбавляє їх права вибору. Перш за все, демократія - це те, до чого прагнуть люди, резюмує видання.