Що тепер? Дискусії про те, хто винен у кризі в Афганістані, яка триває протягом останніх кількох тижнів, а також в усіх помилках, які відбулися ще до виходу військ США з країни, до того, коли ситуація в Кабулі загострилася, розгорілися настільки потужно, що питання про те, що Захід має робити далі, стало другорядним. Але ця проблема актуальна, як ніколи, пише The Economist.
Останні американські солдати покинули Кабул 30 серпня. Тепер Америка та її союзники мають вирішити, як далі взаємодіяти з країною на відстані.
Для деяких відповідь проста. Таліби настільки жорстокі та репресивні, що Америка повинна взаємодіяти з ними по мінімуму. Визнання або налагодження офіційних дипломатичних зв'язків лише посилило б новий режим.
Інші ж висловлюють протилежну думку. Вони вважають, що зараз марно жалітись на результат війни: якщо Америка хоче зберегти хоча б мінімальний вплив в Афганістані, їй краще почати співпрацю зараз, перш ніж Китай, Іран та Росія перетворять країну на свого «союзника».
Обидва аргументи хибні. Суперники Америки дійсно намагатимуться використовувати талібів, але це не має значення. Афганістан - країна з відносно невеликим геополітичним чи економічним значенням.
Америка зобов’язана покращити життя простим афганцям, або принаймні не допустити, щоб Афганістан знову став притулком для тероризму.
Однак неможливо досягти жодної з цих цілей без деяких відносин із талібами. Ця взаємодія повинна бути не надто широкою, крім того, американські дипломати вже кілька років ведуть переговори з повстанцями.
Однак ці розмови були фальшивими. Америка демонструвала, що такі «дипломатичні переговори» не є серйозними.
Тепер Америка та її союзники мають реальні, хоча й обмежені, важелі впливу. Режим талібів «банкрут». Іноземна допомога, більшість з якої призупинена, становила три чверті державного бюджету та майже половину ВВП країни.
Зовнішні резерви уряду «заморожені» на Заході, і для отримання доступу до позик МВФ потрібне «благословення» Америки. Китай навряд чи зможе фінансувати новий режим у такому масштабі, як Америка та її союзники. Іран чи Росія теж не будуть фінансувати талібів.
Звичайно, таліби можуть віддавати перевагу банкрутство замість росту і розвитку країни. Але навіть якщо Захід буде надавати допомогу Афганістану, це слід робити «невеликими дозами», прив'язуючи позики до конкретних поступок режиму.
Головними цілями має бути надання допомоги простим афганцям. відкриття шкіл, поліклінік та кордонів, а також підтримка прав жінок. Чим поступливіше будуть поводитися таліби, тим більшою може ставати допомога Заходу.
Але якщо буде натяк на те, що новий режим підтримує тероризм, Захід не повинен надавати фінансову допомогу.
Таліби, схоже, не впевнені, наскільки репресивними вони «хочуть бути». Талібан явно навчився вдавати поміркованість.
Деякі з лідерів Талібану, можливо, дійсно хочуть менш ворожих відносин із Америкою. А решта непоступливих представників режиму буде змушена відреагувати на тиск - особливо зараз, коли Заходу залишилося так мало втрачати в Афганістані, резюмує видання.
15 серпня таліби увійшли до Кабула, і президент Афганістану Ашраф Гані залишив країну. Перед цим протягом менш ніж двох тижнів «Талібан» узяв під контроль більшу частину провінцій Афганістану.
Таліби заарештували експрезидента Афганістану Хаміда Карзая, який вів з ними переговори про перехідний уряд, заборонили музику, і заборонили жінкам працювати і навіть з'являтися на вулицях без бурки і без супроводу чоловіка.
Детальніше про наслідки дій Вашингтона і дестабілізації в регіоні — в статтях Миколи Замікули «Що залишиться в Афганістані після виведення американських військ?»і «Перемога «Талібану» в Афганістані: хто програв насправді», а також у матеріалі Олексія Їжака «Трагедія Афганістану: «Талібан» прийшов» для читачів ZN.UA.