В минулому 3 дуже часто були лише заміною ефективної політики. Їх дуже легко запровадити, але тяжко втілити, а також оцінити їхню ефективність. Санкції часто мають непердбачувані наслідки після їхнього зняття. Поява кримінальних мереж на Балканах і зміцнення економічної інфраструктури іранських "Вартових революції" тому доказ.
Але санкції, які були запроваджені проти Росії за військову агресію проти України, - зовсім інша історія. Про це на сторінках Washington Post пише колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт.
"Справа не в тому, що оцінити ефективність цих західних санкцій легше, а в тому, що вони жорстко прив'язані до чітко визначеного політичної основи. Якщо їх просто зняти, ця політична основа теж розпадеться", - пише він.
Він додає, що історія санкцій проти Росії почалася не так чітко і вправно. Перший економічний тиск на Москву з'явився після російського вторгнення в Крим і на Схід України навесні і влітку 2014 року. Але умови їхнього знаття були сформульовані лише після підписання Мінських угод. Так сформувалася нинішня ситуація: жорсткіші санкції чітко прив'язані до повного виконання Мінських угод, які вимагають, щоб Росія вивела всі свої сили зі Сходу України і повернула Києву контроль над кордоном. Деякі інші обмеження прив'язані до повернення Криму, анексію якого ніхто не визнав.
Це не просто санкції, запроваджені тією чи іншою країною чи суб'єктом. Вони були схвалені усіма ключовими урядами на Заході і час від часу посилені ними ж, оскільки Росія не виконала свої зобов'язання.
На думку Більдта, сигнали адміністрації президента Дональда Трампа щодо майбутнього цих санкцій не зовсім чіткі, якщо говорити дипломатично. Посол США в ООН Ніккі Хейлі зробила дуже чіткі заяви щодо проблеми Криму і пов'язаних з нею санкцій. І це добре. Але у випадку більш жорстких санкцій, які стосуються спроб Росії створити в Донбасі дві маріонеткові "республіки" для дестабілізації України, заяви Вашингтона були в кращому випадку неоднозначні.
Був натяк на те, що вони можуть бути скасовані, якщо Росія погодиться співпрацювати із Заходом у боротьбі проти "Ісламської держави" на Близькому Сході. І це те, на що Росія нібито погоджується, хоча не варто забувати про її вчинок у Алеппо.
"Але для Заходу жертвування чимось, щоб винагородити Росію за дії, які вона готова виконати в будь-якому випадку, важко назвати розумною політикою. Це не мистецтво домовлятися, а мистецтво здаватися", - пише Більдт.
На його думку, така поступка нічого не додасть доротьбі проти "Ісламської держави", але знищить політику як США, так і ЄС щодо України. Мінські угоди одразу ж перетворяться з документу, який тяжко виконати, на такий, який виконати неможливо. Війна в Донбасі стане перманентною і такою, що підриває безпеку у значній частині Європи. На думку Більдта, це навіть буде не в інтересах Росії.
"Український проект був поразкою для Володимира Путіна. Він був переконаний, що країна після втрати Криму розпадеться. Але вона, навпаки, консолідувалася, як ніколи раніше. Путіну довелося відправити свою регулярну армію, ракети, танкові батальйони, "Гради" тощо, щоб врятувати те, що можна", - вважає колишній шведський дипломат.
Він припускає, що, вірогідно, знадобляться нові кроки, щоб завершити нарешті війну. Путін не хоче втрачати лице перед виборами, які пройдуть наступного року. На думку Більдта, рано чи пізно Кремль зрозуміє, що Мінські угоди необхідно виконати і встановити мир. Але поки що він до цього не готовий.
Тому важливо зараз зберегти всю політику щодо агресивної поведінки Росії. І санкції у ній грають важливу роль.
"Самі по собі вони не становлять життєздатну стратегію, але без них вся наша політика не буде працювати. В обміні їх на щось на Близькому Сході, що Росія хоче все одно, немає жодного сенсу. Це буде не домовленість, це буде поразка", - наголошує Більдт.
Нагадаємо, що останнім часом низка країн Європи висловилася проти ослаблення тиску на Москву. Зокрема, Британія виступила проти пом'якшення санкційпроти РФ. Про це сказав міністр закордонних справ королівства Борис Джонсон.
Його думку розділив і міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус, який вважає, що санкції проти Росії потрібно як мінімум зберегти.
Висловився за збереження санкцій і міністр закордонних справ Іспанії Альфонсо Дастіс Кеседо. Глава іспанського МЗС зазначив, що до зняття санкцій повинні бути імплементовані Мінські угоди. прем'єр-міністр Польщі Беата Шидло заявила, що позиція країни щодо санкцій проти РФ є рішучою і незмінною. Тим часом, Естонія запропонувала посилити санкції проти Росії в разі погіршення ситуації в Донбасі.