Кая Каллас, прем'єр-міністр Естонії відвідала навчання НАТО Spring Storm 2024, де взяли участь 9000 естонських солдатів і резервістів, 5000 військовослужбовців з інших країн-членів Альянсу, сотні бронемашин, літаків і військово-морських кораблів. Каллас каже, що мета навчань полягала в тому, щоб надіслати чіткий сигнал Москві: "Не приходьте сюди".
Для Естонії ця стратегія, безумовно, правильна. Просто сподіватися на те, що президент Владімір Путін не настільки божевільний, щоб ризикнути напасти на члена НАТО, і тому нічого не робити для підготовки, означало б запропонувати йому поставити очевидне запитання: чи справді британські, іспанські й американські матері готові відправити своїх синів і дочок воювати за тисячі кілометрів проти великої військової сили, яка, здається, толерантна до втрат? Про це повідомляє Bloomberg.
Для 1,3-мільйонної країни стримування було б недосяжним без чітких доказів того, що гарантії безпеки, надані Організацією Північноатлантичного договору, є непохитними й підкріплені всією міццю США і головних європейських союзників. Це все або нічого. І єдиний спосіб забезпечити таку впевненість — це тренувати й розвивати потенціал для боротьби з війною, яка ніколи не повинна статися.
Сьогодні, нарешті, ці приготування принаймні починають виглядати правдоподібно в країнах Балтії. Звичайно, 14000 військових не зможуть протистояти російському вторгненню, але вони можуть відтягнути його на достатньо довгий час, щоб залучити ту силу, яка зможе — особливо тепер, коли сусідні Фінляндія і Швеція є членами Альянсу.
Проте на кожну ознаку Альянсу, який вчиться об'єднувати свої військові сили й засоби, визнавати недоліки й починати їх виправляти, є й інша, яка свідчить про його крихкість. Зокрема, ще більше занепокоєння викликало нагадування — з новинами про замах на європейського лідера (прем'єр-міністра Словаччини) — про те, що події можуть змінити усі політичні припущення, які мають визначати будь-яку військову стратегію НАТО.
Коли в середу 15 травня поширилась звістка про те, що в прем'єр-міністра Словаччини, популіста Роберта Фіцо стріляли, можна було відчути хвилю занепокоєння. Каллас у своїй заяві висловила шок і співчуття, але думки деяких інших чиновників швидко перейшли до того, що Кремль може спробувати використати цей напад для розколу Альянсу, можливо, звинувативши в ньому Україну і поширюючи теорії змови, незалежно від того, що насправді могло мотивувати злочинця.
На Заході колективна стратегія і сила НАТО залежать від низки непередбачуваних виборів, передусім у США в листопаді, де Дональд Трамп чітко дав зрозуміти, що не має жодних зобов'язань щодо оборони України або трансатлантичного альянсу в цілому. Подвійний наратив Путіна про зарозумілість і занепад Заходу знаходить готову аудиторію в більшості країн світу, в тому числі серед певної частини електорату в Європі і США.
"Не треба далеко ходити за ознаками політичних розколів в Альянсі. Фіцо виграв переобрання минулого року на проросійській, антиамериканській платформі, пообіцявши припинити надання військової допомоги Україні. Реальний вплив був обмеженим, оскільки Словаччина вже значною мірою очистила свої наявні запаси озброєнь, і невійськова допомога продовжувала надходити. Проте його обрання розширило пропутінський табір в НАТО і Європейському Союзі до двох, разом з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном", — повідомляє Bloomberg.
Альянс НАТО має більш ніж достатньо ресурсів і можливостей, щоб покласти край путінському реваншизму, якщо захоче, але це значне "якщо". Після навчань в Естонії важко було уникнути висновку про те, що Альянс лише починає збирати свої військові дії докупи, в той час, коли його політична основа є слабкою і наражається на ризик подій, результати яких просто непередбачувані.
Нагадаємо що замах на Роберта Фіцо здійснив 71-річний поет Юрай Чинтула. Чоловік каже, що він вирішив здійснити замах ще місяць тому. У ролику, який вдалося отримати журналістам, підозрюваний заявив, що стріляв у Фіцо, бо “не згоден з політикою уряду”.