Вранці 22 серпня 28-річна мешканка Новосибірська Ксенія Сухоруких прикувала себе ланцюгами до пам'ятника Леніну в центрі рідного міста.
Для свого одиночного пікету дівчина одягла розірвану сорочку, забруднену червоною фарбою. В руках у неї була табличка з написом "Я вмираю". На себе і на ланцюг вона прикріпила картонні таблички з написами "поліція", "страх", "корупція", на обличчя наділу пов'язку, що уособлює цензуру. Як пояснила дівчина кореспонденту, її образ уособлює Росію, прикуту до забутого минулого. З зав'язаним ротом і з прапором Росії в руках вона символізувала вмираючу країну: одиночний пікет дівчина приурочила до Дня державного прапора РФ.
"Мета пікету - звернути увагу громадськості на проблеми, які вже створені і вже закріплені в нашій країні. У нашій єдиній коханій країні, в якій ми всі живемо. І мені хочеться показати людям, що ми тут, ми живі, ми всі зводимо кінці з кінцями. Треба щось робити", - пояснила свій перформанс Ксенія Сухоруких. "Основна ідея - показати вмираючу Росію: це має бути мовчки і з кров'ю, - розповіла про свій перформанс Ксенія Сухоруких. - Ночнушка символізує сплячу Росію. Зав'язаний рот - це цензура. Ланцюги - це безвихідь".
Ксенія Сухоруких навчається заочно на вчителя англійської мови, паралельно працює організатором заходів. "Я отримую сущі копійки, яких ледве вистачає на оплату навчання й життя, - поділилася вона. - Ледве зводжу кінці з кінцями. Більше половини нашої країни перебуває за межею бідності. Ніхто нічого не робить, щоб щось змінити. А тим часом виходять нові закони, підвищуються податки... В нашій країні відбуваються несправедливі і неправильні речі, від яких страждає народ. А ми мовчимо".
До жодних політичних і опозиційних рухів, за її власними словами, Ксенія не відноситься.
"Основна мета цього перформансу полягає в тому, щоб привернути увагу громадськості до проблем, які створюються всередині нашої країни і суспільства в цілому, - пояснила Ксенія Сухоруких. - Не встигнувши стати правовою державою і створити правове суспільство, ми перетворилися на поліцейську державу. Повертаємося в той час, коли не було гласності, і чинна влада не вела відкритий діалог з народом. Ми повертаємося в 80-і, а то й далі. Йшли від тоталітарного режиму, а вийшло, що вся влада ототожнюється з силовими структурами. У нас централізована влада! Там! У Москві! Але є і ми... Маленькі міста, області і вмираючі від убогості околиці. Ми люди! Ми ходимо жити гідно, бути захищені від беззаконня конституції! Є я! Шум в холодильнику - теж я !"
У битві Москви проти Вашингтона програють прості росіяни - WP. Кремль постійно карає своїх громадян, щоб "помститися" Заходу.