Лідер Китаю Сі Цзіньпін завершує надзвичайно насичений дипломатичний тиждень, що свідчить про жвавий інтерес світових лідерів до розвитку відносин з Пекіном на тлі війни США з Іраном, пише Bloomberg.
Сі провів щонайменше п'ять важливих зустрічей у Пекіні цього тижня. Не враховуючи тижні, коли Китай приймав великі саміти, це найшвидший темп з липня 2024 року.
Список гостей варіювався від союзника США по НАТО прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса до представника Близького Сходу — наслідного принца Абу-Дабі Халеда бін Мохаммеда. Також Пекін відвідав лідер В'єтнаму То Лам.
Сі позиціонує свою країну як джерело стабільності й дотримання міжнародних правил на тлі погроз президента США Дональда Трампа бомбардувати Іран до “знищення цивілізації”. Втім, досі незрозуміло, чи запропонують лідери в Пекіні, які давно обіцяють вигоду від поглиблення зв'язків із другою за величиною економікою світу, конкретну допомогу країнам, які стикаються з нинішньою енергетичною кризою.
“Світові лідери вирушають до Пекіна, оскільки дедалі частіше розглядають Китай як страхування проти непередбачуваних Сполучених Штатів. Багато хто хоче, щоб Пекін відігравав більшу роль як захисник стабільності, дипломатії та відкритої світової економіки”, — каже аналітик з питань китайської політики Ніл Томас.
Натомість Трамп провів тиждень, поглиблюючи свою ізоляцію на світовій арені, відкрито критикуючи колишніх близьких союзників, зокрема, прем'єрів Італії Джорджу Мелоні та Британії Кіра Стармера. Він також виступив із різкою критикою на адресу Папи Римського. Цього тижня міністр закордонних справ Італії відвідав Пекін, де його китайський колега пообіцяв поглибити зв’язки з Римом.
Трамп дедалі частіше й безрезультатно вдається до погроз, щоб змусити союзників співпрацювати з американськими військовими для розблокування Ормузької протоки та відновлення потоків енергоносіїв з Перської затоки.
Світові лідери намагаються координувати свої дії без участі США. Стармер вирушив до Парижа, щоб у п’ятницю, 17 квітня, разом із президентом Франції Еммануелем Макроном провести відеоконференцію за участі приблизно 40 країн для обговорення відновлення вільного проходу через Ормузьку протоку.
Сусідня з Китаєм Японія активно розгортає фінансову підтримку. Прем’єр-міністерка країни Санае Такаїчі цього тижня пообіцяла пакет допомоги у розмірі десять мільярдів доларів США, щоб підтримати країни Південно-Східної Азії на тлі стрімкого зростання цін на нафту.
Вона зробила цю заяву під час віртуальної зустрічі з регіональними лідерами в середу, 15 квітня, присвяченої новій ініціативі, покликаній зміцнити ланцюг постачання енергоносіїв у регіоні. У засіданні брав участь прем'єр-міністр В'єтнаму — це було того ж дня, коли То Лам зустрівся в Пекіні з Сі, який висловив слова солідарності, але не надав конкретної підтримки.
Найбільш конкретними публічними діями Китаю на сьогодні є його “безмежна” дружба з Москвою. Сі знову підкреслив стабільність відносин з Росією та пообіцяв поглибити двосторонню координацію під час зустрічі з міністром закордонних справ РФ Сєргєєм Лавровим цього тижня.
Росія та Китай, два найважливіші союзники Ірану, на початку цього місяця заблокували резолюцію Ради Безпеки ООН, яка закликала країни координувати зусилля з метою розблокування Ормузької протоки. Ця резолюція “санкціонувала” б військові дії у водному шляху. Пекін стверджував, що така незбалансована пропозиція не вирішила б першопричину проблеми.
Трамп публічно висловив вдячність Пекіну за те, що той підштовхнув Іран до участі в мирних переговорах минулого тижня. Однак китайські державні ЗМІ відкинули це, заявивши, що таке твердження несправедливо звинувачує Іран у блокуванні переговорів і покладає на Пекін тягар відповідальності за ведення перемовин про припинення вогню. Міністерство закордонних справ Китаю заявило, що Пекін доклав “власних зусиль” для досягнення перемир’я, не надавши при цьому детальнішої інформації.
За словами Джа Іана Чонга з Національного університету Сінгапуру, Сі та китайські чиновники обережно обрали більш відкритий підхід, зберігаючи достатню дистанцію, щоб їх не звинувачували в разі провалу переговорів.
“Пекін також переймається питанням управління власними відносинами з Вашингтоном. Більш пряма й активна участь у переговорах може як заслужити схвалення адміністрації Трампа, так і викликати її гнів та звинувачення”, — сказав Чонг.
Китай — найбільший у світі імпортер нафти, поки що не має економічних стимулів для того, щоб відігравати активнішу роль у конфлікті з Іраном. Величезні комерційні запаси нафти досі захищали Китай від різких цінових коливань, що охопили решту Азії.
Це може змінитися, якщо війна затягнеться. Зростання цін поклало край найтривалішій за останні десятиліття дефляційній тенденції в Китаї, а збільшення витрат виснажить галузі, які й без того працюють з мінімальною рентабельністю.
Проте Китай досі не бажає втручатися безпосередньо у цей нестабільний конфлікт. Дружба Пекіна з Тегераном та комерційні зв’язки з державами Перської затоки вийшли на перший план, коли Китай допоміг досягнути послаблення напруженості між Саудівською Аравією та Іраном у 2023 році — прориву, який на той час описували як ознаку зростання впливу Сі в регіоні.
Відтоді Китай здебільшого відійшов на другий план, коли на Близькому Сході знову спалахнули бойові дії. Атаки ХАМАС на Ізраїль у жовтні 2023 року та подальша ескалація конфлікту викрили межі впливу Пекіна. Офіційні заяви Китаю обмежувалися закликами до стриманості й деескалації, воліючи зосередитися на бурхливому розвитку бізнесу.
Пекін продемонстрував, що не готовий активно вирішувати конфлікт, який, на думку старшого наукового співробітника Інституту Лоуї Річарда Макгрегора, має руйнівні наслідки для світової економіки.
“Критикувати США дуже легко. Навіть американські союзники останнім часом перебувають у суперечці з Трампом і Вашингтоном, але рано чи пізно Китаю доведеться вийти за межі ролі критика і взяти на себе реальні дипломатичні зобов’язання”, — каже Макгрегор.
Нещодавно опитування Politico, проведене у шести країнах ЄС, показало, що США під керівництвом Трампа сприймаються радше як загроза, ніж як союзник і європейці частіше називають загрозою Штати, а не Китай. Провідні союзники США, серед яких Франція, Канада, Британія, Німеччина, Фінляндія та Південна Корея, активізували дипломатичні контакти з Китаєм, відправляючи своїх лідерів у Пекін для переговорів із Сі Цзіньпіном. Ця хвиля візитів свідчить про прагнення зменшити залежність від Вашингтона.
WSJ раніше писало, що Китай користується розбратом, який Трамп спровокував у відносинах з союзниками. Пекін намагається“переманити” американських союзників обіцянками надійного торговельного партнерства і розглядає розрив у трансатлантичних відносинах як можливість.
Про конфлікт Трампа з союзниками по НАТО розповідала Ірина Красноштан у статті “Чи вийдуть США з НАТО? Які наслідки матимуть погрози Трампа”.