Що чекає на відносини Америки та Росії після перемоги демократа Джо Байдена на виборах президента США? Без сумніву, перемога Байдена - це зелене світло для трансатлантичного союзу. Європейці та американці знову почали говорити про співпрацю. Однак, значну частину обговорень займають ще й подальші відносини Байдена і російського президента Владіміра Путіна, пише Financial Times.
Після того, як ще поки чинний американський лідер Дональд Трамп покине Білий дім, цілком ймовірно, що саме тоді настане момент, коли США спробують «нагадати Кремлю» про всі порушення міжнародного порядку, заснованого на правилах. Також Сполучені Штати можуть спробувати «модифікувати» стосунки з Москвою, перевіривши, чи здатен Кремль «виправитися».
Ці, на перший погляд, різні підходи, насправді не такі далекі один від одного, як може здатися.
Зараз Путін переживає «не найкращі часи». Кілька місяців тому він святкував конституційні зміни, які дозволять йому довічно виконувати обов'язки президента Росії. З тих пір відбувся деякий спад. Російська економіка, ослаблена падінням цін на нафту, потерпає ще й від пандемії COVID-19. Рубль різко впав і рівень життя в країні рухається в тому ж напрямку. Сам президент проводить багато часу «в ізоляції» на своїй дачі під Москвою.
У сусідній Білорусі відбуваються масштабні продемократичні протести. Невдала спроба отруїти лідера російської опозиції Алєксєя Навального «Новачком» нагадала світові про схильність Кремля до політичних убивств та спровокувала «новий раунд» санкцій з боку Заходу. Продовження військової присутності Росії на сході України відбувається «за рахунок» санкцій, запроваджених США та ЄС.
Війна між Вірменією та Азербайджаном дестабілізувала південний Кавказ, і Туреччина кинула Москві серйозний виклик за регіональний вплив. Що стосується втручання Росії в Сирію та Лівію, останнім часом стає складно визначити кількісні показники стратегічної вигоди для Москви.
Поразка Трампа на виборах позбавляє Путіна «найголовнішого шанувальника» та відносин, які додавали легітимності його авторитарному правлінню. Більше того, Байден обіцяє відновити трансатлантичний альянс, адже демократ неабияк цінує НАТО.
Якщо врахувати всі ці «негаразди», то можна припустити, що режиму Путіна ніяк не «допоможуть» ще чотири року відкритого конфлікту із Заходом. Якщо Путін колись і збирався розглянути можливість стабілізації відносин із США та Заходом, то зараз, мабуть, саме час це зробити.
Однак, важко сказати, чи готовий сам Байден до «перезапуску» відносин із Москвою. Будучи віце-президентом, Байден був поруч, коли американський лідер Барак Обама намагався повністю переосмислити відносини США та Москви в 2009 році, але така політика «завела в нікуди».
А після вторгнення Путіна в Крим та на схід України віце-президент Байден взяв на себе значну частину відповідальності за політику щодо Москви та Східної Європи. До того ж, втручання Кремля у вибори в США в 2016 році також зіграло свою роль.
Зовсім недавно Байден зазначив, що Захід повинен більш рішуче реагувати на порушення Путіним міжнародних норм і що США підтримують групи громадянського суспільства, які виступають проти авторитаризму Кремля.
І все-таки. Байден також прагматик. Він вже натякнув Путіну, що договір про стратегічну зброю між США та Росією повинен бути продовжений після закінчення терміну його дії у лютому.
Логіка прямолінійна: незалежно від стану відносин між Вашингтоном та Москвою, будуть випадки, коли обидві сторони спробують співпрацювати. Такими сферами для співпраці можуть стати питання зміни клімату та глобальне розповсюдження вакцин проти COVID-19. Зрештою, Захід розвивав бізнес з Москвою навіть у розпал «холодної війни».
Питання полягає в тому, чи буде така співпраця початком «загальної відлиги» між Росією та США, стосовно цього, звісно, виникають сумніви. Путін витратив 20 років на те, щоб стати лідером, який протиставляє себе Заходу.
З іншого боку, можливо, більшість європейців підтримають «перезавантаження». Деякі, зокрема президент Франції Емманюель Макрон, прагнули нормалізувати відносини з Путіним. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка перебувала «під тиском» скасувати будівництво газопроводу "Північний потік-2" для транспортування російського газу безпосередньо до Німеччини, також може підтримувати «перезавантаження відносин» із Росією.
У цьому і криється небезпека. Адже як тільки Байден натякне на пом’якшення відносин із Кремлем, тоді багато європейських лідерів ризикують занадто легко «погодитися на всі вимоги Путіна». Насправді, «перезавантаження» матиме шанс на успіх лише в тому випадку, якщо Москва змінить поведінку. А спосіб переконати Путіна відмовитися від «агресії» - завдання не з легких, резюмує видання.