Президент Сербії Александар Вучич нещодавно жорстоко словесно напав на групу Вагнера, організацію, яку звинувачують у прагненні вербувати сербів для війни Кремля проти України. Рідкісний антиросійський виступ у країні, яку називають однією з найбільш пропутінських у Європі. У France 24 спробували розібратися, чому так сталося.
«Чому ви, «вагнерівці», закликаєте сербів [воювати в Україні, — прим. ред.], коли знаєте, що це незаконно?». Президент Сербії Александар Вучич не скупився на слова, коментуючи спроби завербувати найманців.
«Сербія є одним із найкращих друзів Росії поза сферою колишніх радянських країн, і Александар Вучич має добрі стосунки з Москвою», — прокоментував ситуацію французькому каналу Дімітар Бечев, фахівець з балканської геополітики в Оксфордській школі глобальних і регіональних досліджень.
Дійсно, сербам закон забороняє брати участь у збройних конфліктах за кордоном. У матеріалі йдеться про сюжети на сербському ТВ, де солдати, представлені сербами, воюють разом з росіянами в Україні. «Вони замаскували оголошення про вербування, яке було б незаконним у Сербії, під звіт, який містив усю інформацію, необхідну для того, щоб приєднатися до ПВК «Вагнер» в Україні», — розповідає Вук Вуксанович, фахівець із відносин між Росією та Сербією, що представляє Белградський центр політики безпеки.
Важко прихована публічність, яка останнім часом додалася до інших показників присутності російських найманців у Сербії. Вперше чутки про відкриття офісу “Вагнера” в Белграді з’явилися в грудні. «Були розмови про створення підставної компанії, яка, насправді, послужила б цій групі для більш міцного становлення в Сербії. Але нічого не вдалося довести», — пояснює Вук Вуксанович.
На початку січня емблематичний череп із схрещеними кістками, який є гербом групи Вагнера, з’явився на фресці в центрі Белграда. (Про авторство) на цей малюнок заявив правий ультраправий рух «Народний патруль», є припущення, що ця невелика група представляє російських найманців у Сербії.
Не дивно. Раніше «Народний патруль» брав участь в організації акції на підтримку Росії невдовзі після початку війни в Україні в березні 2022 року. «Деякі з його членів також були запрошені до Санкт-Петербурга в будівлю, яку займав «Вагнер», — підкреслює Вук Вуксанович.
Зусилля людей Пригожина та його спроби вербування в Сербії, здається, на даний момент не спричинили хтозна-якого відгуку, їх наразі не можна рахувати сотнями. «Кількість сербських найманців, які воюють в Україні на боці Росії, насправді виглядає дуже малою», — підкреслює Отон Анастасакіс, директор Центру досліджень Південно-Східної Європи Оксфордського університету.
Серби все ще проросійські?
Але для Александра Вучича проблема в іншому. У той час, коли відносини між Європою та Росією знаходяться не на найкращому рівні і коли Белград намагається здаватися більш прихильним для Європейського Союзу – питання його членства в євроблоці заштопорилось з 2013 року – Сербія не має бажання ставати тихою гаванню і притулком для Вагнера і резервуаром рекрутів для Москви.
«Александр Вучич засмучений цими зусиллями Росії щодо вербування, тому що Ваґнер таким чином робить його та його країну мішенню для Вашингтона та Брюсселя», – зазначає Вук Вуксанович. Намагаючись заспокоїти західний табір, він таким чином підтвердив, що «Крим і Донбас є українськими» в інтерв’ю, даному минулого місяця Bloomberg.
Однак Москва не випадково обрала Сербію для пошуку новобранців. Белграду завжди вдавалося підтримувати добрі відносини з Росією. Таким чином, Сербія неодноразово відмовлялася підтримати міжнародні санкції проти Росії. «Це також єдина країна на континенті, куди ще є рейси з Москви», — зазначає Отон Анастасакіс.
Олександр Вучич також домовився про дуже вигідну угоду про постачання російського газу для Сербії наприкінці травня 2022 року ... навіть тоді, коли решта Європи прагнула якомога швидше зменшити свою залежність від російських джерел.
Попри усе, Росія користується великою популярністю серед сербської громадськості, і війна мало це змінила. «Росія має величезну перевагу в очах сербів: це не Сполучені Штати», — резюмує Вук Вуксанович. Громадська думка зберігає «дуже гірку пам’ять про бомбардування НАТО в Сербії під час війни в Югославії в 1990-х роках, російські солдати тоді воювали разом з сербами», каже Отон Анастасакіс.
Частина сербів також не пробачила Вашингтону та Європі визнання у 2008 році незалежності Косово, яке оспорювала Сербія. Статус Косова також є одним із головних важелів впливу Москви на Белград. Росія є незмінни союзником Сербії в Раді безпеки ООН під час дискусій щодо Косова.
Вторгнення Росії в Україну не сильно змінило кордони Сербії. Ця війна сприймається головним чином «як спроба Росії похитнути міжнародний порядок, де домінують США», пояснює Вук Вуксанович.