Прем’єр-міністр Канади Марк Карні, виступаючи в Давосі на початку цього року, ймовірно, не думав про нову війну на Близькому Сході, коли закликав так звані “середні держави” об’єднатися у світі, де панують дедалі агресивніші військові гіганти. Але його теорія підтверджується та перевіряється в Перській затоці: навряд чи можна знайти яскравіші приклади необхідності того, що запропонував Карні, ніж скрутне становище країн Перської затоки, зокрема Саудівської Аравії, яка намагається знайти вихід із війни, пише оглядач Марк Чемпіон у новій статті для Bloomberg.
Це те, про що президент США Дональд Трамп і його помічники повинні добре подумати, перш ніж відповідати на багатоетапну пропозицію Ірану щодо припинення вогню, яка, можливо, представляє найгірший з усіх можливих варіантів для американських союзників у Перській затоці.
Колись Саудівська Аравія активно спонукала США до військових дій проти іранського режиму, щоб “відрубати голову змії”. Але це було до того, як королівство зробило величезну ставку на економічну диверсифікацію, що вимагає стабільності.
Наразі Саудівська Аравія опинилася у скрутному становищі: королівству доводиться захищати численні суперечливі та, можливо, критично важливі інтереси, маючи для цього вкрай обмежені засоби.
З одного боку, Саудівська Аравія зацікавлена в запобіганні подальшій ескалації війни. Іран заявляв, що відповість на будь-які атаки на енергетичні об'єкти та інфраструктуру опріснення води (якими погрожував Трамп) знищенням аналогічних об’єктів у державах Перської затоки. Саудівці, які значною мірою залежать від заводів з опріснення води, не можуть собі цього дозволити.
Королівство також усвідомлює, що єменські хусити, які досі переважно трималися осторонь війни, ймовірно, вступлять у конфлікт, якщо побачать спроби США остаточно розгромити Іран, свого головного постачальника зброї. Хусити раніше вже демонстрували можливість закрити Баб-ель-Мандебську протоку, яка є воротами як до Суецького каналу, так і до саудівського порту Янбу в Червоному морі. До нової війни це не викликало особливого занепокоєння в Ер-Ріяді, але зараз Янбу є важливим терміналом для нафтопроводу довжиною 1 200 кілометрів, який саудівці використовують для обходу заблокованої Іраном Ормузької протоки.
Закриття Баб-ель-Мандебської протоки фактично заблокувало б обхідний шлях, який дозволив Саудівській Аравії продовжувати експортувати до семи мільйонів барелів нафти на день, забезпечуючи таким чином доходи у власний бюджет і сприяючи стабілізації світового енергетичного ринку. Це також поклало б кінець угоді про перемир’я 2022 року між хуситами та Ер-Ріядом, чого обидві сторони прагнуть уникнути.
Ер-Ріяд, однак, не може дозволити собі нестабільне перемир’я, яке залишить при владі послаблений, але все ще небезпечний іранський режим. Іран, за таких умов, стане ще більш мілітаризованим та більш мотивованим до створення ядерної зброї, незалежно від того, яка угода буде укладена, також Тегеран матиме більший вплив на своїх суперників у Перській затоці завдяки фактичному контролю над Ормузькою протокою, ніж це було до війни.
Ще менше Саудівська Аравія хотіла б ситуації, в якій нестабільне перемир’я час від часу порушуватиметься. Інвестори втечуть з королівства, а плани економічного розвитку “Бачення 2030” наслідного принца Мохаммеда бін Салмана, які вже перебувають під тиском, стануть нездійсненними.
Серйозніша небезпека полягає в тому, що Саудівська Аравія опиниться в новій післявоєнній реальності, де вона стане другорядним гравцем, на долю якого впливатимуть дії інших у новому регіональному безпековому порядку, сформованому Ізраїлем і Тегераном, а США, Китай і Росія будуть втручатися з відстані. Обидва можливі наступні кроки Трампа — відновлення бойових дій або укладення слабкої мирної угоди, завдадуть значної шкоди основним союзникам США, що, ймовірно, матиме тривалі геополітичні наслідки, оскільки ці країни переглядатимуть свої інтереси у сфері безпеки.
Ще до війни Ер-Ріяд шукав способи убезпечити себе від надмірної залежності від дедалі менш надійних США. Серед таких спроб було потепління відносин із Тегераном, а також зближення з Китаєм — хоча обидва ці кроки були обмежені.
Саудівська Аравія звернула увагу на інші “середні держави” регіону. З 2022 року королівство налагоджує відносини з Туреччиною, яка колись була запеклим суперником. У 2025 році Саудівська Аравія підписала оборонну угоду з Пакистаном. З урахуванням співпраці з Єгиптом, давнім союзником, ці відносини переросли у своєрідне чотиристороннє партнерство, яке діє поза прямою сферою впливу Вашингтона.
Чи зможе ця група достатньо заявити про себе, щоб надати Саудівській Аравії втрачену геополітичну роль, якої вона прагне, — складне питання. Межі її впливу на таких потужних військових гравців, як США, Ізраїль та Іран, зараз випробовуються.
Роз'єднаність та відносна слабкість учасників коаліції є одними з ключових перешкод. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати могли б стати ще одним партнером Ер-Ріяда, але вони підтримують тісніші зв'язки з Ізраїлем, а до війни активно конкурували з Саудівською Аравією. ОАЕ більше готові терпіти ескалацію війни в надії досягти зміни режиму в Тегерані. Іншими партнерами Саудівської Аравії могли б стати європейські “середні держави”, проте європейці мають власні проблеми з переозброєнням.
Трамп розпочав війну, ігноруючи поради й інтереси своїх арабських союзників із Перської затоки. Чому ескалація конфлікту має призвести до зміни режиму, якщо досі цього досягти не вдалося? Також, як показує готовність Ірану відмовитися від другого раунду переговорів із США та передати власний пакет вимог, Трамп не має всіх “козирів”.
Ця війна була азартною грою, яку Трамп зіграв, поставивши на кону безпеку й економіку інших країн. З огляду на крихке перемир’я та вимоги з боку Тегерана, можливо, президенту США варто спробувати прислухатися до того, що може запропонувати Саудівська Аравія для виходу з війни з найменшими можливими втратами, вважає оглядач.
WSJ повідомляло, що Трамп і його команда з національної безпеки з недовірою сприймають нову пропозицію Ірану щодо угоди. Зокрема, йдеться про готовність Тегерана відкрити Ормузьку протоку, а обговорення ядерної програми перенести на пізніше. Трамп допускав можливість відновлення ударів по Ірану, якщо переговори не принесуть результату.