Використання даних розвідки США на стадії підготовки Росією до вторгнення в Україну радикально відрізнялося від того, як це робилося в усіх попередніх військових ситуаціях останніх десятиліть.
Про це говорили учасники дискусії, що проходила 15 квітня у Центрі аналізу європейської політики (The Center for European Policy Analysis, CEPA ), повідомляє "Голос Америки".
Зокрема, профільні структури Сполучених Штатів мали достатню кількість розвідувальної інформації про вторгнення Росії до Грузії 2008-го та України 2014 року. Однак тоді ці дані майже залишалися секретними. Тому для широкої публіки і навіть деяких партнерів події, що відбулися, ставали несподіванкою.
Щодо інформації про підготовку Росії до нинішньої війни з Україною спочатку було застосовано інший підхід. Зі значної кількості даних розвідки знімався гриф секретності, і вони ставали надбанням гласності.
Починаючи з перших етапів концентрації російських збройних сил біля українських кордонів (весна 2021 року), і з моменту проведення масштабних російсько-білоруських навчань «Захід-2021» (серпень-вересень 2021 року) західні експерти, засоби масової інформації та дипломати стали активно обговорювати можливість нової агресії в Європі, яку планував Путін, а також свою реакцію на неї.
З листопада 2021 року зазвучали вже офіційні попередження з боку державних органів США, які стали постійними, коли 17 грудня 2021 року Кремль висунув ультиматум і на рівному місці зажадав від НАТО порушення власного статуту, а також інших свідомо неприйнятних дій. Однак щоразу президент США, держсекретар підкреслювали: остаточне рішення про вторгнення Путіним ще не ухвалене і можливість дипломатичного вирішення ситуації зберігається.
У січні 2022 року західні ЗМІ опублікували варіанти детальних сценаріїв російського вторгнення в Україну, які згодом повністю здійснилися. 18 лютого, за п'ять днів до початку війни, президент Джо Байден заявив: «У нас є підстави вважати, що російські війська мають намір напасти на Україну наступного тижня, найближчими днями, - сказав він у Кімнаті Рузвельта у Білому домі. – Ми вважаємо, що вони будуть націлені на столицю України – Київ, місто з населенням 2,8 мільйона безневинних людей». На запитання, чи вважає він, що Путін все ще вагається, Байден відповів: «Я переконаний, що він ухвалив рішення», і додав, що його думка ґрунтується на розвідданих США.
22 лютого, коли надійшла остаточна інформація про неминучість нової війни в Європі, Джо Байден ввів у дію перші санкції щодо Росії та виступив із докладною заявою: «Росія готова піти набагато далі, розпочавши масований військовий напад на Україну... Це початок російського вторгнення...Понад 150 тисяч російських військовослужбовців оточують Україну... Росія перекинула війська ближче до кордону. Російські військово-морські судна маневрують у Чорному морі, у тому числі десантні кораблі, ракетні крейсери та підводні човни. Росія розмістила на своєму кордоні запаси крові та медичного обладнання. Вам не потрібна кров, якщо ви не плануєте розпочати війну... Ніхто з нас не повинен бути обдурений... Подальше російське вторгнення в Україну є серйозною загрозою найближчими днями... І немає жодних сумнівів у тому, що Росія - це агресор».
На момент виголошення президентом США цих слів до російського вторгнення залишалося менше сорока годин. Проте Байден залишив Путіну шанс: «Сполучені Штати, наші союзники та партнери залишаються відкритими для дипломатії, якщо вона буде серйозною. Коли все буде сказано і зроблено, ми будемо судити про Росію за її діями, а не за її словами».
Своєчасне інформування про наміри Росії, енергійний інформаційний та дипломатичний діалог дозволив Заходу консолідувати свою позицію та зусилля. У результаті європейська та світова реакція на розв'язану війну виявилася несподівано (для Кремля) швидкою та сильною, а світова громадська думка негайно стала на бік жертви агресії. В результаті Кремль вперше за багато років начисто програв світове інформаційне поле.
Джон Сайфер (John Sipher), генеральний директор Spycraft Entertainment, науковий співробітник Атлантичної Ради (Atlantic Council) і ветеран Національної секретної служби Центрального розвідувального управління (Central Intelligence Agency's National Clandestine Service) вважає: «Це був дуже публічний обмін розвідуваними даними між урядом США, союзниками та партнерами. Я аплодую розвідувальній спільноті за те, що вона взяла на себе таку активну роль. Думаю, що це справило позитивний вплив».
«Очевидно, що публічне використання даних розвідки на ранньому етапі мало стримати Путіна, - продовжує Сайфер. - Це було метою розсекречення інформації. Воно стало вирішальним моментом для об'єднання союзників і дало нам спільну ситуаційну поінформованість. Багато лідерів у Європі та інших країнах не наважувалися повірити, що Путін нападе на Україну. Але регулярне надання розвідданих у режимі реального часу допомогло підготувати міжнародне співтовариство і дозволило Джо Байдену згуртувати справді сильну коаліцію».
Підсумовуючи обговорення, експерти дійшли висновку, що розвідувальна спільнота США виконала своє завдання щодо викриття російської загрози у Східній Європі. Вони також наголосили на ефективності української розвідки, яка “прекрасно знає росіян”.
21 лютого, за 3 дні до російського вторгнення, прес-секретар Білого дому Джен Псакі однозначно заявила, що Росія продовжує підготовку до повномасштабного вторгнення в Україну, яке відбудеться найближчим часом.