Владімір Путін прибув до Індії наприкінці минулого тижня вперше з початку повномасштабного вторгнення в Україну для участі у 23-му щорічному саміті Індія—Росія. Червона доріжка в аеропорту, куди прем’єр-міністр Нарендра Моді приїхав особисто, щоб зустріти свого «найкращого друга», дружні обійми та поїздка разом в автомобілі — все це цілком вписується в картину глибокої дружби, яку вони активно демонструють. Останнім часом таких публічних проявів було чимало, тож нинішній навряд чи когось здивував.
Між митами та нафтою
Однак за лаштунками цього дипломатичного видовища є значно складніший контекст. Продовження російсько-української війни підвищує ціну як для російської економіки, так і для економік партнерів, які з нею взаємодіють. Дональд Трамп увів 50-відсоткові мита проти Індії, 25% із яких — через дисбаланс у торгівлі, а інші 25% — за купівлю російської нафти. Американський президент наполягає на тому, що Індія має припинити фінансування російської воєнної машини й замість російських енергоресурсів закуповувати американський СПГ та сиру нафту. Наприкінці жовтня США запровадили санкції проти російських компаній «Лукойл» та «Роснефть», що змусило провідні індійські нафтопереробні компанії зменшити закупівлі в РФ, аби уникнути вторинних санкцій.
Індійська влада звинувачує США в подвійних стандартах, зазначаючи, що вони самі й далі імпортують російське збагачене уранове паливо, добрива та хімікати, а також залишають поза увагою інших великих покупців російських енергоносіїв, зокрема ЄС, Китай, Туреччину. На цьому тлі Індія розглядає тиск Трампа як спробу домогтися поступок від Індії в торговельних переговорах, які ведуть країни.
Для Путіна, чия економіка перебуває під тиском санкцій, важливо зберегти Індію як довгострокового покупця нафти. Під час перебування в Нью-Делі він підкреслив готовність Москви забезпечити «безперебійне постачання палива для індійської економіки, щоб підтримати її швидкий розвиток».
З погляду Нью-Делі, партнерство з Москвою є інструментом балансування, який дає змогу врівноважувати відносини з Вашингтоном. Росія залишається важливим стратегічним партнером Індії, цінованим за багаторічну історію співпраці, хоча індійські лідери добре усвідомлюють її обмеження: Москва не може забезпечити альтернативний ринок для індійських товарів, порівнянний із американським, а також не здатна надати інвестиційний капітал і передові технології, необхідні для реалізації довгострокових цілей розвитку Індії.
Саме тому, укладаючи домовленості з Москвою, Нью-Делі змушений враховувати чутливі питання, що можуть уплинути на стратегічні відносини з Вашингтоном. Особливо напередодні прибуття американської делегації для завершення першого траншу двостороннього торговельного пакту. Позитивний результат цих переговорів має особливе значення, оскільки індійські чиновники сподіваються досягти рамкової торговельної угоди цього року й розв’язати тарифні проблеми, з якими стикаються індійські експортери. США вже четвертий рік поспіль залишаються найбільшим торговельним партнером Індії з обсягом двосторонньої торгівлі 131,84 млрд дол., із яких 86,5 млрд припадають на індійський експорт, а нова угода передбачає подвоєння цього обсягу до 500 млрд дол. до 2030 року.
Торгівля, безпека та санкційні обмеження
За чотири роки товарообіг між РФ та Індією зріс більш ніж уп’ятеро — з 13 млрд до 68 млрд дол. Основним чинником цього зростання стала купівля нафти, яка сформувала дисбаланс у понад 58,9 млрд дол. на користь Росії. Це призвело до великих диспропорцій у валютних розрахунках і накопичення індійських рупій у російських компаній — так званих завислих рупій. Щоб мінімізувати валютні ризики й обійти санкційні обмеження, сторони перейшли на розрахунки рупією та рублем через спеціальні SRVA/Vostro‑рахунки та дозволили російським суб’єктам інвестувати надлишкові рупії в індійські державні облігації або інфраструктурні проєкти. Проте проблеми залишаються: індійські експортери скаржаться на регулярні затримки платежів — банки остерігаються працювати з російськими контрагентами через санкції, й відсутність стабільного курсу «рупія—рубль» ускладнює обмін і підвищує витрати на конверсію. Хоча ініціативи 2025 року дещо спростили механізми розрахунків між країнами, накопичення рупій у РФ і невирішені питання конвертації й банківських ризиків залишаються серйозним викликом для торгівлі.
Індійська сторона наполягала на збільшенні експорту індійських товарів до Росії, щоб вирівняти торговельний баланс і диверсифікувати ринки, частково компенсуючи ефект тарифів Трампа. За результатами зустрічі Моді та Путіна оголошено мету досягти обсягу торгівлі у 100 млрд дол. до 2030 року, що передбачає відкриття російського ринку для індійської продукції — фармацевтики, хімічних речовин, сільськогосподарських товарів та телекомунікаційного обладнання. Паралельно обговорюють перспективу зони вільної торгівлі з ЄАЕС, що відкриває для Індії додатковий доступ до євразійського ринку та нові можливості для зростання експорту.
Ще однією важливою сферою співпраці між Індією та Росією є військово-технічне співробітництво, успадковане з часів Радянського Союзу. Незважаючи на зміцнення стратегічних відносин Індії зі США, Росія залишається для Делі ключовим оборонним партнером, хоча зі зменшенням частки індійського ринку озброєнь останніми роками. Наразі приблизно дві третини військового обладнання мають російське походження, що створює залежність Індії від його технічного обслуговування та запчастин. Намагаючись зберегти свою цінність для Індії та запобігти дрейфуванню її військової модернізації в бік західних країн, Росія виявляє готовність до необмеженої передачі технологій та локалізації виробництва. З останнього: нещодавно РФ заявила про можливість передачі технологій і навіть ліцензованого виробництва в Індії винищувача п’ятого покоління Су-57. Індія намагається цим скористатися, домовившись із Путіним про спільні дослідження, розроблення та локалізоване виробництво російської військової техніки й запчастин у межах програми Make-in-India з подальшим обслуговуванням для власних збройних сил і можливим експортом до дружніх країн.
Напередодні візиту очільника Кремля з’явилась інформація про зацікавленість Індії в додаткових системах С-400. Після їх вдалого використання проти пакистанських безпілотників під час нещодавньої операції Sindoor військові звернулися до уряду з проханням посилити протиповітряну оборону країни. Міністр оборони Раджеш Кумар Сінгх допустив придбання додаткових С-400, але, вочевидь, такі перемовини перебувають на ранній стадії. Водночас постає ключове питання: наскільки Індія може покладатися на Росію, яка, зав’язнувши у війні проти України та надаючи перевагу власним потребам, істотно затримує виконання попереднього контракту від 2018 року?
Серед іншого, сторони домовилися про розширення співробітництва у сфері ядерної енергетики, зокрема щодо добудови та постачання палива для Куданкуламської АЕС, безкоштовні 30-денні електронні туристичні візи для росіян на взаємній основі, підписали Меморандум між АТ «Уралхім» та індійськими компаніями для створення спільного виробництва сечовини в Росії, уклали два морські меморандуми про підготовку індійських моряків для полярних вод та співпрацю в судноплавстві й портах — це розширило діяльність Індії в Арктиці, — а також затвердили угоди про тимчасову трудову зайнятість і боротьбу з нелегальною міграцією, які встановлюють межі для переміщення кваліфікованих працівників з Індії до Росії.
Щодо останньої угоди, то постає питання, як індійський уряд зможе убезпечити своїх громадян від вербування чи залучення до російської армії під тиском. Адже, незважаючи на постійні звернення МЗС Індії до російської влади та особисте втручання прем’єр-міністра Моді, громадяни Індії й далі потрапляють на фронт. У листопаді МЗС країни ідентифікувало 44 громадян Індії, які зараз служать у російській армії, та вкотре звернулося з цим питанням до російської влади. Напередодні запланованого візиту Володимира Путіна до Індії родини кількох індійських юнаків, яких змусили воювати в російсько-українській війні, провели протести біля торговельного центру Джантар Мантар у Делі. Сім’ї, багато з яких втратили зв’язок зі своїми родичами, вимагали втручання уряду, щоби безпечно повернути їх додому.
Показовим штрихом до візиту став запуск англомовної версії Russia Today в Індії — медіапроєкту, забороненого в країнах ЄС через поширення дезінформації. Кремль не приховує, що покладає на RT не лише завдання формувати сприятливе для Москви інформаційне тло, а й впливати на громадську думку щодо ключових питань двосторонньої політики та міжнародного порядку денного. Тепер російська пропаганда матиме змогу активніше працювати в індійському інформаційному полі, просуваючи власні наративи.
Між миром і Москвою
Під час виступу за результатами переговорів із Путіним прем’єр-міністр Моді наголосив, що Індія «не є нейтральною» щодо російсько-української війни, а виступає на «боці миру»: «Індія має сторону, і ця сторона — мир. Ми підтримуємо всі зусилля, спрямовані на мир, і стоїмо пліч-о-пліч із кожною ініціативою, яка сприяє цьому». Те, що індійський прем’єр-міністр не вперше наголошує на цьому в присутності Путіна, можна розглядати як сигнал, що навіть близькі друзі не підтримують бойових дій РФ. Проте цього недостатньо, щоби змусити російського диктатора завершити війну: пишні прийоми та продовження тісної економічної співпраці з Росією, навпаки, зміцнюють позиції Путіна та його здатність протистояти міжнародній ізоляції.
В Індії, на відміну від Китаю, обмежені інструменти тиску на Росію. Єдиним винятком є економічна взаємодія, від якої країна не готова відмовитися. Відносини з Москвою розглядають як частину ширшої стратегії, спрямованої на досягнення власних національних цілей, а також забезпечують Індії стратегічну гнучкість для балансування відносин із Заходом, насамперед зі США. Водночас не слід переоцінювати значення Москви для Індії. Візит Путіна показав, що поза дипломатичними декораціями двостороння співпраця має свої межі, зважаючи на істотне економічне й технологічне відставання Росії порівняно із Заходом.
За цих умов Україна має вибудовувати власний трек у відносинах із Індією, враховуючи реальність та використовуючи прагнення прем’єр-міністра Моді зберігати нейтральність у російсько-українській війні й баланс у відносинах між Україною та Росією. За моєю інформацією, найближчими місяцями планується візит Володимира Зеленського до Нью-Делі. І це можливість просувати власний порядок денний, зокрема щодо завершення війни, мотивуючи Індію долучитися до окремих кроків, як це було, наприклад, із підтримкою зернового коридору. Також у межах візиту президент Зеленський може звільнити індійського полоненого — 22-річного студента, якого РФ відправила на фронт за відпрацьованою схемою «наркотики — в’язниця — фронт». Це було б гарним жестом із нашого боку — продемонструвати: в той час як Росія відправляє індійських громадян воювати, Україна здатна проявляти гуманність.