UA / RU
Підтримати ZN.ua

Російські С-300 і С-400 не зможуть збивати F-35 і B-2 Spirit - The National Interest

Та й взагалі, старіння технологій непомітності під великим питанням, заявляє американський військовий журналіст.

В останні роки ціла орда аналітиків, критиків та розробників зброї заявляє про те, що технології непомітності "стелс" застарівають та зживають себе; проте деякі поінформовані фахівці піднімають голоси на захист "стелсу" і наводять цілий ряд причин, згідно з якими сучасні літаки-невидимки досі залишаються серйозною проблемою навіть для найсучасніших засобів протиповітряної оборони. Більш того, така ситуація триватиме ще довгі роки, йдеться у статті американського військового журналіста-експерта Кріса Осборна у виданні The National Interest.

Наприклад, пише Осборн, російські самохідні зенітно-ракетні комплекси С-300 і С-400, які вважаються одними з кращих у світі, з'єднуються у мережу цифровими технологіями; за допомогою мережі окремі установки батареї або дивізіону обмінюються інформацією про цілі і передають один одному цілевказівки. Також для новітніх комплексів ППО характерне застосування самої передової технології управління, яка дозволяє значно розширити діапазон частот, на яких можна виявити літак супротивника - чого немає у більшості старих систем ППО.

При цьому останнім часом з'явилася інформація про розробку російською військовою промисловістю нового зенітно-ракетного комплексу ППО С-500 "Прометей" ("Тріумфатор-М"), який нібито набагато ефективніший у боротьбі з літаками-невидимками, гіперзвуковими ракетами та БПЛА; швидше за все, він зможе вражати до десяти цілей одночасно, і при цьому легко інтегрується в систему з більш старими ППО - З-300ВМ4, З-350, С-400.

Аналогічні роботи ведуться і в інших державах. У зв'язку з появою нових систем ППО все частіше звучать думки про те, що побудованим за технологією "стелс" літакам - як правило, досить дорогим (вартість B-2 Spirit варіюється від 1 до 2,1 млрд доларів, F-35 - від 83 до 108 млн доларів залежно від модифікації), все важче залишатися непоміченими.

Проте насправді існує цілий ряд причин, за якими знищення побудованої за такою технологією літаючої машини залишається справою досить складною, а для багатьох старих систем ППО - частіше за все й зовсім неможливою, заявляє екс-конструктор озброєння Військово-повітряних Сил США, генерал-лейтенант у відставці Девід Дептула, що нині займає посаду декана Інституту аерокосмічних досліджень ім. Мітчелла.

"Бістатична радіолокаційна станція у змозі виявляти малопомітні літальні апарати. Але щоб здійснити перехоплення літака-невидимки, необхідно передати дані про цілі з великої РЛС розвідки і цілевказівки на РЛС перехоплення, яка встановлюється на літаку або на ракеті, і за розмірами набагато менша. Ця РЛС може стежити за малопомітним літаком, здійснивши його захоплення на автоматичний супровід. Коли дані з РЛС цілевказівки передаються на систему перехоплення, яка повинна діяти на більшій відстані, ніж дальність виявлення, якою володіє літак-невидимка, це істотно знижує ймовірність ураження малопомітної цілі. Виявити і упізнати ціль - це ще не все. Існує ціла низка для її знищення, у якій кожна ланка має спрацювати безпомилково, щоб малопомітний літальний апарат був перехоплений і вражений", - розповів він.

Дептула каже, що основні проблеми зі знищенням малопомітної цілі у атакуючого комплексу ППО починаються саме на етапі переходу від наземної РЛС з дуже великою площею розкриву антени до маленької РЛС системи перехоплення-ураження цілі.

"Навіть якщо радар може виявити ціль, після цього він повинен супроводжувати її. А коли він передає ці дані на бойову систему поразки, вона повинна запустити ракету, використовуючи РЛС набагато меншого розміру, ніж радар розвідки та цілевказівки. Крім того, на дію системи перехоплення робить свій вплив технологія малопомітності... А малопомітність знижує ймовірність успішного перехоплення на всіх етапах", - зазначив конструктор.

Технологія "стелс" базується на кількох принципах - насамперед, це конструктивні особливості літального апарату. Зовнішні контури літака та його теплова сигнатура спроектовані так, щоб як мінімум максимально ускладнити виявлення для РЛС супротивника; літак-невидимка не має чітких країв та кінчиків корпусу, помітного теплового випромінювання, його системи озброєння звичайно сховані у корпусі, не розташовуючись на зовнішній підвісці. Максимальне зниження площі відображення, використання радіопоглинаючих матеріалів - пластиків, фарб, і так далі - призводить до того, що радіолокатору дуже важко вловити відбитий електромагнітний сигнал і впізнати підлітаючий літак.

"Оскільки швидкість світла (електрики в нашому випадку) відома, а час проходження електромагнітного сигналу можна розрахувати, то за допомогою комп'ютерних алгоритмів можливо визначити точну відстань до ворожої мети", - зазначає Осборн.

Втім, є й інший варіант - завдяки технології, відмітки від літака може взагалі не бути, або ж вона буде виглядати по-іншому; на радарі супротивника замість ворожого літака-невидимки може з'явитися ціль, яку за розміром відбитого сигналу можуть вважати відміткою від птиці або комахи. У цьому випадку ймовірність ураження такого літака знижується ще сильніше.

загалом, резюмує журналіст, незважаючи на те, що завдяки постійному вдосконаленню систем ППО сьогодні літаки-невидимки набагато більш уразливі, ніж у момент своєї появи, тим не менш, дизайнери і проектувальники нових літаків все частіше розглядають малопомітність як такий набір ключових параметрів, а технологія "стелс" все ще продовжує бути актуальною.

Раніше у Росії пройшли чергові випробування перспективного важкого фронтового винищувача Су-57 ("проект ПАК ФА Т-50") - на цей раз літак випробовувався на малопомітність для радарів; весь хід випробувань зняли на відео, кадри з нього виклав російський телеканал "Зірка".

Також 12 жовтня США заборонили всім винищувачам F-35 Lightning II п'ятого покоління, які стоять на озброєнні Військово-повітряних сил країни та країн-союзників, підніматися в небо; польоти були припинені для пошуку серйозного дефекту, ймовірно через який один літак розбився, а другий був пошкоджений.

Рішення провести перевірку всіх новітніх винищувачів прийняли після того, як 28 вересня в американському штаті Південна Кароліна під час планового польоту вперше за історію застосування зазнав катастрофи літак F-35, точні причини загибелі якого до цих пір точно не встановлені, хоча попередні висновки комісії свідчать про дефект паливопроводної трубки у двигуні літака.

Аварії зазнав літак F-35B - бойова машина з укороченим зльотом і вертикальною посадкою, розроблена під потреби Корпусу морської піхоти США.

Раніше на базі морської піхоти у Північній Кароліні у квітні стався ще один подібний інцидент - тоді пілотові F-35B довелося екстрено посадити винищувач через спрацьовування паливного індикатора.

15 жовтня Військово-повітряні сили Ізраїлю оголосили про завершення усіх перевірок та відновлення польотів наявних на озброєння ВПС ЦАХАЛу F-35I Adar.