Багато європейських лідерів сподіваються, що зима буде м’якою. Занадто холодна зима ризикує ускладнити незавершену битву з COVID-19 і підвищити попит на газ. Оскільки велика частина газу надходить з Росії, зниження температури призводить до зростання важелів впливу Кремля. Європа повинна розвивати стратегічну оборону та енергетичну незалежність, пише The Guardian.
Зв’язок між нинішньою енергетичною кризою та зовнішньою політикою президента РФ Володимира Путіна «відсутній», стверджують у Кремлі, але Росію не можна назвати «невинним спостерігачем».
Ринки газу стали складнішими. Але найближчі сусіди Росії, зокрема Україна, знають з гіркого досвіду, що експорт енергоносіїв використовується Кремлем для стратегічного шантажу.
Поки російський «Газпром» каже, що надає перевагу стабільності цін і виконує свої контракти, скептики стверджують, що компанія грає в політичні ігри, щоб пришвидшити регуляторне схвалення газопроводу «Північний потік-2», який дозволить збільшити постачання газу, але також зробить Європу ще більш залежною від російського експорту палива. Стратегічні наслідки цього рішення зараз є гострим питанням у Берліні та ЄС.
Водночас, не лише Росія винна в енергетичній вразливості Європи, але Кремль використовує цю слабкість для власної політичної та комерційної вигоди.
Дипломатичний вимір кризи виникає внаслідок взаємодії двох різних, але пов'язаних тенденцій. Одна з них – це неспроможність Європи протягом багатьох років розвинути необхідну їй стратегічну стійкість у світі, який відійшов від епохи розширення лібералізації та ліквідації кордонів.
Європейська енергетична політика та інфраструктура несуть на собі відбиток епохи до фінансової кризи 2008 року, відзначеної надією на неминучу глобалізацію на умовах, продиктованих ліберальними демократіями.
Друга тенденція – це те, що Росія Путіна вже перестала прикидатися надійним геополітичним партнером на світовій арені. Минуло два десятиліття з моменту розпаду Радянського Союзу, і полум’я російської демократії, яке ненадовго спалахнуло, тепер під загрозою повного зникнення.
Минулого місяця парламентські вибори в РФ були сфальсифіковані, щоб гарантувати більшість партії Путіна «Єдина Росія», яка виконуватиме законодавчі завдання Кремля. Шахрайство не було чимось новим, але методи фальсифікації голосування стають все більш досконалими, щоб обійти прихильників демократії.
Водночас старі репресії радянського зразка стають засобом загального залякування, щоб забезпечити поступливість населення. Путін не хоче, щоб напередодні президентських виборів у 2024 році з’явився імпульс для будь-яких натяків на зміну режиму.
Тим часом росіяни переживають тривалу кризу та пандемію, якою влада не може «керувати». Корупція, шпигунство та надходження від експорту ресурсів – це те, що тримає «кремлівське шоу» на ногах.
За таких обставин європейським лідерам важко розробляти політику, засновану на звичайних правилах дипломатії. Це стосується і Великої Британії, і ЄС. Brexit не дає переваг на цьому фронті. Це ослаблення європейської солідарності, що частково зіграло на користь Путіна.
Відносини ЄС та РФ у короткостроковій перспективі, ймовірно, залишаться нестабільними та холодними. Тим часом вся Європа має прискорити перехід до більш стійкої та відновлюваної енергетичної інфраструктури. Прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон своєю чергою також повинен відійти від дрібної ідеологічної помсти після Brexit і відновити розумне спілкування з ЄС у питаннях зовнішньої політики та безпеки, резюмує видання.
Газова криза, що охопила Європу, може виявитися всього лише «квіточками». Як засвідчили кілька минулих років, глобальні ринки досить легко розбалансувати і значно складніше повернути в цивілізовані рамки. Про причини нинішньої енергетичної кризи, про те, як в умовах глобального ринку може виявитися, що ресурси, країни та обсяги пов'язані, і про можливі наслідки читайте у статті Сергія Корсунського «Не тільки підступ Росії: в чому причина і чим загрожує газова криза».