Навіть коли Росія в квітні зібрала понад 100 тисяч військових поблизу кордону України, були сумніви, що президент РФ Володимир Путін розпочне реальний наступ, але аналітики не виключали жодну з можливостей, пише Bloomberg.
Путін знав, що чергове вторгнення в Україну буде організувати набагато складніше. Але попри те, що Україна значно вдосконалила свої збройні сили, оскільки вже був досвід російської анексії Криму в 2014 році, надмірна самовпевненість у цьому випадку могла призвести до катастрофи.
Якими б не були мотиви Путіна щодо нещодавньої демонстрації сили, військові ігри зараз стають дедалі складнішими. Коротка перерва після завершення холодної війни створила нових потужних конкурентів для США та їх демократичних союзників.
Багато демонстрацій військової сили вводять в оману. На основі оцінки лише оборонних витрат Іспанія повинна бути сильнішою за Туреччину, другу за величиною військову державу НАТО після США, а Саудівська Аравія повинна легко отримати можливість перемогти Іран, тоді як Велика Британія могла б здобути переваги у будь-якому конфлікті з Росією. Але всі ці розрахунки можуть виявитися неправильними.
Все залежить від того, наскільки ефективною є військова діяльність. Уточнення бюджетних даних, оцінка зброї за «віком» та ефективністю, а також облік таких нематеріальних активів, як моральний дух, навчання та географія, - це не всі визначальні фактори.
«Коли все буде враховано, і ви оціните всі витрати, то виявите, що сукупні бюджети Китаю та Росії перевищують бюджети міністерства оборони США», - сказав голова Об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі.
Безумовно, уряди та спецслужби країн знають більше, ніж оприлюднюють, а генерали мають мотиви перебільшувати загрози.
У березні китайський колега Міллі, заступник голови Центральної військової комісії Сюй Цілян, направив подібне звернення до свого законодавчого органу. Він закликав вдосконалити можливості для досягнення «переваги» у випадку конфлікту з США.
Індекс Державного департаменту США, який порівнює бюджети оборони у всьому світі, наголошує на недостатній прозорості та дає широкі розбіжності для кожної країни - від 228 до 433 млрд доларів для Китаю та 66,5 до 159 млрд доларів для Росії в 2017 році, свідчать останні дані.
Застосування складних наборів інформації до конкретних ситуацій та сценаріїв - це галузь, яка спирається на сотні тисяч аналітичних, оборонних та розвідувальних відомств у всьому світі. Ці послуги користуються попитом з 2014 року, значною мірою через військову модернізацію Росії та її гібридну війну проти України, за словами аналітика Девіда Шлапака.
«Коли ми розпочали роботу над сценарієм Росія-НАТО в 2014 році, перше, що ми зробили, це переглянули літературу - і виявили, що ніхто навіть не думав серйозно про війну Росії і НАТО протягом 20 років», - говорить Шлапак.
Викликає занепокоєння також швидкий військовий розвиток Китаю, який має чітку спрямованість на виклик можливостям США в Південно-Китайському морі і Тайванській протоці. Дослідники з Університету Сіднея попереджали минулого року, що китайські ракети можуть знищити американські бази. У жовтні президент Китаю Сі Цзіньпін розгорнув нові ракетні сили Народно-визвольної армії в рамках масового військового параду.
І не лише Україна чи США переосмислюють свої позиції щодо безпеки. У березні британський огляд оборони та безпеки наголошував на посиленні «глобальної конкуренції» та модернізації з боку інших ядерних держав, щоб виправдати суперечливе рішення збільшити запаси ядерних боєголовок в країні.
Зокрема, Росія розробляє нові ядерні платформи, і Путін вже похвалився встановленням гіперзвукових ракет, які було б майже неможливо перехопити, хоча їх фактичні можливості по суті невідомі.
Однією з причин, за якими офіційні дані можуть занижувати витрати на оборону Китаю, є те, що вони виключають елементи, такі як новітні дослідження та розробки, за словами спеціаліста з оборонних фінансів у Міжнародному інституті стратегічних досліджень у Лондоні Фенелли Макгерті. Порівняння валютних курсів також заважає домінуванню США. Наприклад, для Росії буде набагато дешевше побудувати новий літак.
Організація Об'єднаних Націй у 1984 році вже намагалася створити індекс паритету купівельної спроможності, який зробив би порівняння оборонного сектору більш надійними, але поки що це не принесло успіхів. Це саме те, над чим зараз працює Макгерті, і «це дуже важко», каже вона, адже частина необхідних даних класифікується, а дезінформація активно розгулюється.
Порівняти обладнання також складно. У 2016 році Група стратегічних досліджень армії США доручила Центру міжнародного майбутнього при Денверському університеті виготовити індекс оцінки важкої зброї. Центр аналізував покоління бойових літаків, оцінюючи їх за ефективністю. У рамках цього аналітики натрапили на старі літаки, що оснащуються новими ракетами.
«Дані цікаві. Але коли ми говоримо про китайські авіаносці, то вони не настільки потужні, як американські авіаносці», - говорить Коллін Мейзел, який керує програмою.
Центр міжнародного майбутнього розробив загальний показник частки кожної країни у світовій збройній потужності: Іран опинився попереду Саудівської Аравії, показник Туреччини вдвічі вищий за Іспанію. Росія в чотири рази перевищує потужність Великої Британії. Але Мейзел застерігає, що індекс потребує оновлення.
Щоб зрозуміти, яка доля чекала б на новий українсько-російський конфлікт 2021 року, доведеться розглянути військову доктрину, підготовку, моральний дух, системи управління та контролю, і, перш за все, географію, говорить Шлапак.
Українські військові повинні враховувати можливість російського штурму з Білорусі на півночі, штурму з Донбасу на сході, з Криму та Чорного моря на півдні та Придністров'я на заході.
Україна пройшла довгий шлях з 2014 року, коли корупція зруйнувала оборону країни, деякі лідери працювали на Москву, а застаріла військова доктрина залишила її паралізованою перед гібридною тактикою Росії.
Поки небезпека з боку Кремля залишається актуальною, нова військова доктрина та система оборони в Україні, понад 200 тисяч регулярних військовослужбовців, офіцерський корпус, який пройшов навчання в НАТО, та краща екіпіровка означають, що Москва зможе увійти в Україну, але вийти їй буде важко. Однак російські військові сили також модернізувалися з 2014 року. Тому розрив у можливостях може зростати, резюмує видання.
Навесні Росія стягнула до українських кордонів війська та техніку на додачу до тих, які вже були там з 2014 року. Передислокацію військ у Москві пояснювали «проведенням військових навчань», однак після того, як їх було «завершено», війська від кордонів України так і не відвели.
Експерт з питань національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Глен Грант вважає, що відведення російських військ не є поразкою Путіна: «По-перше, блокування Азова залишається. По-друге, він залякав США та змусив їх вивести два кораблі з Чорного моря та влаштувати йому саміт з Байденом. По-третє, росіяни завжди брешуть, тому не вірте Шойгу, що вони повертаються до баз – багато обладнання залишиться».
В умовах підвищеної загрози повномасштабної російської агресії, повноважні українські міністерства та відомства воюють між собою за перерозподіл сфер впливу, а виконання державного оборонного замовлення опинилося під загрозою зриву. Докладніше читайте у статті Дмитра Менделєєва ««Залізний купол» для оборонних закупівель…» у ZN.UA.