В той час, коли Великобританія ступила на шлях від'єднання від ЄС, а націоналізм поширюється по континенту, час бути реалістами і переосмислити заповітний, але надто надуманий міф про європейський проект. Зокрема, йдеться про уявлення ніби союз допоміг впродовж десятків років уникнути конфліктів.
Про це на сторінках Financial Times пише Джон Плендер. Оригінальна задумка засновників ЄС полягала в тому, щоб з'єднати країни мережею економічних зв'язків і зберегти мир, таємно змусивши колишніх ворогів співпрацювати. Мету дуже чітко сформулював міністр закордонних справ Франції Робер Шуман, який сказав, що війну "потрібно зробити не лише неприпустимою, а й матеріально неможливою".
Однак "таємність" вилізла боком. Вона виховала у європейської політичної еліти звичку не поважати думку громадськості і демократичні процеси, такі як референдуми, які "дають неправильний" результат. Це дуже важливий елемент образи, яка стоїть за зростанням популярності "правих" популістів у ЄС.
Також, на думку оглядача, ідея про те, що економічна взаємозалежність в рамках ЄС очистила Європу від давньої ворожнечі, не лише химерна, а й заснована на неправильному розумінні зв'язку між економічною і національною безпекою.
Ідея, що торгівля сприяє миру, бере свій початок з 18 століття, коли політичний мислитель Шарль-Луї Монтеск'є у своєму тракті "Про дух законів" припустив, що бажання отримати фінансову вигоду може пересилити деструктивну іскру, яка закладена в людській природі.
Ця думка пізніше перетворилася на ідею ліберального інтернаціоналізму, який переміг у 19 столітті завдяки англійському "фрітрейдеру" і антиімперіалісту Річарду Кобдену. Піку нова ідеологія досягла в 1910 році після публікації "Великої ілюзії" Нормана Ангелла – британського політика, який запевняв, що економічна ціна перемоги у війні завжди переважує всі силові здобутки. Багато хто вирішив, що ця теза говорить про марність війни, а отже вона більше не можлива. Однак ця ілюзія була розвіяна в 1914 році.
Втім, припущення, що економічна взаємозалежність може стримати військову агресію лишилася стійкою. Вона надихнула не лише засновників ЄС, а й часто звучить в офіційних заявах СОТ. Багато академіків, включно з єльським економістом-лауреатом Нобелівської премії Робертом Шиллером, вірять в це. Безумовно, ідея опирається на справедливі аргументи. Економічна взаємозалежність безумовно підвищує ціну конфлікту.
Але інші фактори служать кращим поясненням, чому мир в Європі так довго тривав після Другої світової війни. На тлі ядерних небезпек в часи Холодної війни у європейців з'явився спільний ворог, який змусив Францію і Німеччину співпрацювати. Також постійне суперництво супердержав змусило США розкрити свою "парасольку" над континентом. Крім того, Німеччина, яка сильно постраждала від поразок у двох світових війнах, не хотіла влаштовувати собі вже третю катастрофу. В межах ЄС загальні апетити вести конфлікти суттєво зменшилися.
Для сучасних популістів ворогами стали глобалізація, імміграція, Брюссель і інші надумані загрози національній ідентичності.
"У суворому ж світі за межами ЄС не дуже багато причин вважати, що економічна взаємозалежність стримує військову агресію. Варто глянути на російське вторгнення в Крим і на Схід України. Націоналізм взяв гору над економічними інтересами", - йдеться в статті.
З дня заснування ЄС дійсно здобув великі досягнення. Але його роль у збереженні миру і стабільності у Європі, на думку автора, дуже переоцінена. Зрештою, економічна взаємозалежність, створена монетарним союзом, тепер стала причиною політичної і економічної турбулентності. В той час, коли політичні еліти спостерігають за зростанням "правих" популістів, не варто забувати, як часто в європейській історії національна ідентичність брала гору над економічними інтересами.
Нещодавно видання Gazeta Wyborcza писало, що Росія готується до великої війни і стягує війська до кордону України. Вона також зміцнює позиції на середньому заході біля кордону Білорусі. З середини минулого року під Смоленськом почала службу 144-та моторизована піхотна дивізія. Раніше видання The National Interest писало, що надмірна мілітаризація лише нашкодить боєздатності російської армії через недостатню кількість резервістів та скромні можливості російської економіки.