«Дайте дипломатії шанс». Цю фразу повторюють майже в кожному конфлікті. І російська війна проти України - не виключення. Хор коментаторів, експертів і колишніх політиків просували ідею миру через переговори кожного разу, коли ситуація на полі битви змінювалася: після успішної оборони Києва, коли Росія відступила на схід, під час повзучого успіху Росії на Донбасі, після російської втечі з Харківської області і тепер, коли російська армія покинула Херсон.
Чим кращі успіхи армії України, тим гучніші заклики до Києва почати переговори, - пишуть експерти аналітичного центру RAND Corp Рафаель Коен і Джіан Джентайл.
Вони зауважують, що сьогодні не лише академіки просувають врегулювання через переговори. Корпус прогресивних демократів в Палаті представників звернулися з президента Джо Байдена з листом, в якому закликали до пошуків дипломатичного рішення. Хоча пізніше вони відкликали свій лист. Потім, лідер республіканців в нижній палаті Конгресу Кевін МакКарті пообіцяв влаштувати ретельну перевірку допомоги, надану Україні, а також просувати закінчення війни. Навіть голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі виступив за початок переговорів між Україною і Росією, хоча пізніше підкреслив, що такі рішення буде ухвалювати Київ сам.
«А чому б не влаштувати переговори? Хіба дипломатичне рішення не буде кращим і насправді єдиним варіантом довгострокового врегулювання між Росією і Україною? І якщо так, тоді яка шкода від вивчення таких варіантів? Насправді, велика. Попри те, як її зазвичай описують, дипломатія - це не обов’язково і не завжди добре. Її ціна не завжди нульова», - пояснюють автори.
У випадку російської війни проти України проблеми просування дипломатії особливо очевидні. Потенційна користь переговорів, на думку авторів, мінімальна, а вірогідні втрати - великі.
«По-перше, твердження, що війни закінчуються дипломатією, а тому саме так закінчиться і війна в Україні, - це в кращому випадку обман», - наголошують експерти RAND.
Деякі війни, наприклад Громадянська війна в США і Друга світова, велися до самого кінця. Інші ж, такі як Американська революція, Іспансько-американська війна, Перша світова або перша війна в Перській затоці, закінчилися перемогою на полі битви до того, як сторони сіли за стіл переговорів. А деякі війни, такі як американські війни у В'єтнамі і Афганістані, закінчуються катастрофою. Навіть якщо більшість війн справді закінчувалися дипломатичними домовленостями, вони ніколи не були замінником перемоги.
На думку авторів, саме зараз дипломатія не здатна закінчити війну в Україні. Тому що російські і українські інтереси поки що не перетинаються.
«Українці хочуть свою країну, і це зрозуміло. Вони хочуть репарацій за шкоду, яку завдала Росія, а також відповідальності за російські воєнні злочини. Росія, натомість, дала чітко зрозуміти, що вона все ще хоче зламати волю України», - зауважують експерти.
Москва офіційно оголосила про анексію кількох українських регіонів. І теоретично для росіян відступ зараз був би поступкою територією Росії. Російська економіка в руїнах. Тому Москва не може платити репарації. А повна відповідальність за російські воєнні злочини призвела до того, що Владімір Путін і інші високопосадовці повинні були б сісти на лаву підсудних. Тому такий гострий контраст між позиціями сторін не пропонує зараз жодного простору для дипломатії.
Також домовленості навряд чи не допустять майбутню ескалацію. Один з найбільш поширених аргументів, чому США повинні дати дипломатії шанс, вказує на російські погрози застосувати ядерну зброю. Але варто пригадати, чому Росія взагалі вдається до таких погроз? Експерти RAND вказують, що причина такої російської поведінки в поразках армії РФ на полі бою і відсутність інших варіантів.
«Якщо припустити, що «дипломатичне рішення» - це не евфемізм до української капітуляції, на чому наполягають пропоненти ідеї, розрахунки Росії про те, як і коли влаштувати ескалацію, залишаться без змін. Росія все одно буде в становищі, в якому вона програє у війні і шукає спосіб змінити це», - пояснюють автори.
Дипломатія може пом’якшити людські страждання, але не на багато. Впродовж конфлікту Україна і Росія вели переговори про обмін полоненими і домовилися відновити експорт зерна. Така тактична дипломатія навколо вузьких питань була хорошою новиною для тих, хто опинився в полоні, а також залежних від українського зерна. Але не зрозуміло, як масштабувати ці відносно крихітні дипломатичні перемоги. Росія, наприклад, не збирається відмовлятися від ударів по українській інфраструктурі перед зимою, намагаючись заморозити Україну і змусити її підкоритися. Тому що це одна з небагатьох тактик, які ще залишилися у Москви.
Водночас, більш дорога дипломатія має свою ціну. Підштовхувати Україну до переговорів зараз означає послати низку сигналів. І жоден з них не назвеш хорошим.
«Це було б сигналом про те, що росіяни просто можуть дочекатися, коли західна підтримка України випарується, а отже їй варто затягувати війну. Це сигнал українцям, не кажучи вже про інших союзників і партнерів по всьому світі, що США можуть підставити плече на якийсь час, але в кінці-кінців покинуть їх. І це скаже американському суспільству, що його лідери не збираються довести цю війну до кінця. А це може створити нетерплячість всередині країни», - зауважують експерти RAND.
Якщо почати переговори передчасно, - це буде мати іншу ціну. В червні президент Байден сказав: «Кожні переговори відображають факти на місцях». І він мав рацію. Україна зараз займає значно сильнішу позицію, тому що вона билася, а не говорила. Зараз питання в тому, чи зможе Київ повернути контроль над Донбасом і Кримом, а не над Харковом і Херсоном. І все було б не так, якби всі прислухалися до закликів «дати дипломатії шанс» ще навесні чи влітку.
Експерти RAND зауважують, що врегулювання через переговори, навіть якщо воно заморозить війну, створить моральні, оперативні і стратегічні ризики. Мільйони українців будуть далі страждати під російською окупацією. Армія Росії отримає можливість відновити сили, підготувати резерви і відновити війну пізніше. А головне те, що пауза призведе до розколу різноманітної коаліції, яка підтримує Україну.
«Звісно, настане час для переговорів. І цей момент настане тоді, коли Росія визнає поразку і захоче закінчити війну. Або коли Україна скаже, що відновлення її територіальної цілісності не варте продовження страждань через російські бомбардування. Але поки що жоден з цих сценаріїв не збувся», - йдеться в статті.