Режим в КНДР на чолі з 33-річним Кімом Чен Ином відкрито погрожує сусідам і США ракетними ударами. Як ця маленька країна, більшість жителів якої живуть у глибокій бідності, змогла створити проблеми для глобальної безпеки?
Нещодавно видання New York Times у своїй статті запідозрило Україну в незаконному постачанні ракетних технологій Північній Кореї. Але відповідь на питання більш заплутане. Вона вимагає критичного мислення і згадок про заяви, які зробив російський президент Володимир Путін в 2007 році на Мюнхенській конференції безпеки.
Про це в статті для The Atlantic Council пише експерт з м'якої сили і радник урядових і неурядових інститутів зі стратегічних комунікацій Лада Косліцкі.
Вона нагадує, що розчарований впливом США і втратою Кремля контролю над пострадянським простором, Путін у Мюнхені оголосив, що необхідно зруйнувати однополярний світ, орієнтований на Вашингтон.
"Силове домінування неминуче підштовхне низку країн до побудови зброї масового знищення", - сказав Путін, додавши, що настав час переглянути архітектуру глобальної безпеки.
Автор зауважує, що в цей контекст добре вписується той факт, що ізольована і залежна від китайської і російської підтримки Північна Корея приєдналася до особливої групи "друзів Москви", які отримують певну політичну, економічну і військову підтримку. Ще в часи жорстокої диктатури Йосипа Сталіна військово-технічна співраця між Кремлем і Пхеньяном процвітала.
"Путін, схоже, йде його стопами. Він став першим російським президентом, який офіційно відвідав Північну Корею, відновив військово-технічну співпрацю і надав допомогу розвитку північнокорейського військово-промислового комплексу, надаючи доступ до російських технолоній. Російська зброя допомогла безжальному північнокорейському режиму модернізувати армію, зокрема отримати портативні системи ПВО і інші ракетні системи. Більше того, Москва пробачила Пхеньяну 90% боргу перед СРСР (а це близько 11 мільярдів доларів), компенсувавши ще 10% спільними проектами", - йдеться в статті.
Але ця підтримка дечого коштувала. Тож у відповідь на відновлену дружбу з Кремлем Пхеньян формально підтримує геополітичні амбіції Росії, зокрема агресію проти України. Попри заяви у Мюнхені про те, що Росія ніколи не буде використовувати військову силу без дозволу ООН і "завжди буде діяти строго в межах міжнародного права", Путін порушив міжнародний закон, коли окупував Крим і вторся в український Донбас у 2014 році. Таким чином, вперше після Другої світової війни постійний член Ради безпеки ООН використав військову агресію для анексії суверенної території іншої країни в Європі. Північна Корея підтримує таку войовничу політику Москви і входить до крихітного списку залежних від Кремля країн, які визнають Крим як російську територію.
І саме в такому контексті чомусь Україну запідозрили у постачанні ракетних двигунів КНДР.
"Нажаль, звіт Майкла Еллемана, на якому базувалася стаття New York Times, схожий на черговий приклад російської "гібридної" атаки проти західних демократій. Його стаття містить елементи комплексної спеціальної розвідувальної операції російських спецслужб", - пише експерт.
По-перше, в таких операціях традиційно відбирається "компетентний" спеціаліст, бажано американець чи вихідець із Західної Європи. Його ретельно відбирають за психологічними і моральними якостями. Ділові і особисті уподобання такої особи вивчаються, так само як і ризики для її репутації. Еллеман, який працює на поважний західний інститут, звинувачує Україну, а не Росію, у незаконній поставці технологій КНДР. Його слова мають вагу, хоча дуже мало відомо про нього самого чи його рівень професійної об'єктивності.
По-друге, обирається відоме західне видання. В даному випадку вибір впав на New York Times. Причини, чому саме ця газета стала майданчиком для публікації недопрацьованої антиукраїнської статті, не відомі.
По-третє, російські спецслужби використовують різного роду маловідові західні "незалежні" інтернет-джерела, часто профінансовані РФ, для посилення впливу дезінформації. У випадку з ракетними двигуванами для КНДР були залучені псевдо-західні, проросійські, антиглобалізаційні ЗМІ, а також російські блоги нібито "америнканського піхотинця" для поширення фейкової історії.
По-четверте, коли дезінформація набула серйозного міжнародного ефекту, російські ЗМІ починають використовувати ці результати для того, щоб максимально нашкодити західній демократії і українським інтересам в сфері національної безпеки. В даному випадку, на думку автора, Росія роздувала так званий "український ракетний скандал" з метою приховати свою передачу ракетних технологій КНДР, переводячи при цьому міжнародну увагу на Україну. При цьому, розвиток нових американо-українських відносин страждає, міжнародна підтримка для України ризикує скоротитися, а у прихильників скасування санкцій проти Росії з'являється новий аргумент.
Щоб виправити шкоду, Еллеман почав говорити, що його слова були викривлені. Вжливо те, що він не зміг заперечити можливість передачі КНДР двигунів RD-250 російською компанією "Енергоманш". Він уточнив, що значні запаси таких двигунів можуть зберігатися на російських складах.
Медіа-скандал навколо цієї історії, швидше за все, скоро буде забутий і замінений іншим скандалом. Чим більше правда почне виходити на поверхню, тим більше ті, хто роздував фейк будуть намагатися замовчати її. Саме тому міжнародній спільноті варто дослухатися до слів міністра закордонних справ України Павла Клімкіна: "Я сумніваюся, що КНДР змогла досягти успіху без зовнішньої допомоги. Міжнародній спільності варто об'єднатися і провести розслідування, щоб знайти відповідальних".
14 серпня видання The New York Times оприлюднило думку фахівця з ракетним питань Майкла Эллемана про те, що останні успіхи КНДР випробування міжконтинентальної балістичної ракети "стали можливі завдяки покупкам потужних ракетних двигунів на чорному ринку, ймовірно, з українського заводу, що має історичні зв'язки з російською ракетною програмою".
Потім Еллеман заявив, що ніколи не стверджував про причетність української влади до постачання ракетних двигунів в КНДР.
16 серпня президент України Петро Порошенко доручив провести ретельне розслідування інформації New York Times про те, що Україна може бути причетна до постачання ракетних двигунів в КНДР. Інформація про результати розслідування має бути докладено президенту протягом трьох днів.