Президенти Росії і США на саміті G20 домовилися скоротити втручання у справи третіх країн. Але ця їхня домовленість прямо суперечить російській зовнішній політиці. Москва з усієї сили старається скоротити здатність Вірменії, Азербайджані і Грузії проводити свою незалежну зовнішню політику.
Про це на сторінках Newsweek пише старший науковий співробітник American Foreign Policy Council Стівен Бланк.
Він зауважує, що серія останніх подій у регіоні демонструє, що домовленість між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним нічого не варта, адже з точки зору Москви, суверенітет і територіальна цілісність перелічених країн "безглузда". Росія вважає, що може втручатися у справи сусідів у будь-який момент, регулярно використорвуючи військові погрози і інші силові методи залякування.
"Якщо Вашингтон, Брюссель і НАТО не вступлять у гру, цей регіон або вибухне, або лишиться під гнітом російської сили. Захід не може просто відвести очі. Європейська безпека дуже пов'язана з безпекою Південного Кавказу", - вважає Бланк.
Він зауважує, що Росія продовжує тиснути на Грузію, змушуючи її змиритися з втратою територіальної цілісності і відмовитися від прагнень приєднатися до НАТО і ЄС. На початку липня російські війська просунулися на 700 метрів вглиб Грузії. Таким чином, російські війська тепер розташовані менш ніж за кілометр від головної траси в регіоні "Баку-Тбілісі-Поті".
У Вірменії Росія майже позбавила Єреван здатності проводити незалежну закордонну і економічну політики. Москва змусила сусідню країну вступити в її Євразійський союз, закріпила за собою право ветувати будь-які угоди між Вірменією і ЄС, а також розмістила свої військові бази в Гюмрі і Еребуні. Ці військові бази нібито "захищають" Вірменію від Туреччини чи Азербайджана. Але насправді вони забезпечують російський фактичний протекторат над країною. Крім того, вони життєво важливі для проекції російської сили у Чорному морі і на Близькому Сході.
Бланк додає, що Росія також посилила свій тиск на Азербайджан останнім часом. В Нагірному Карабасі російські війська остаточно відмовилися від вдаванного нейтралітету і відкрито беруть участь у маневрах з вірменськими силами з липня 2017 року. Водночас, Росія і Іран разом провели навчання у Каспійському морі, загрожуючи азербайджанським енергетичним установкам у акваторії.
Ці навчання відбулися на тлі інших ознак того, що Москва намагається заштовхати Азербайджан у свій Євразійський союз, щоб країна не стала прозахідним форпостом і перестала бути конкурентом Москви в енергетичній сфері на Балканах. Міністерство закордонних справ Росії традиційно сфабрикувало обвинувачення проти Баку у дискримінації етнічних росіян. Російський суд закрив головний лобістський орган Азербайджану в РФ - "Всеросійський азербайджанський конгрес". Водночас, російська влада фінансово підтримує організації вірменської діаспори, а прес-секретар МЗС Росії часто публічно принижує азербайджанських журналістів.
Після російсько-грузинської війни 2008 року дослідники на зразок Роберта Легволда писали, що безпека Кавказу нерозривно пов'язана з європейською безпекою. Новий спалах війни в регіоні матиме серйозні наслідни для Європи, Близького Сходу і міжнародного порядку. Бланк зауважує, що нова адміністрація у Вашингтоні, схоже, збирається приділяти більшу увагу Кавказу, ніж попередня. Якщо Барак Обама ігнорував регіон, то Держсекретар Рекс Тіллерсон нещодавно зустрівся з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у Стамбулі. На думку експерта, Вашингтон може виступити в ролі посередника на переговорах між Баку і Єреваном з метою досягти миру і скоротити можливість військової конфронтації між країнами у майбутньому. Членам адміністрації Трампа варто посилати чіткі сигнали Москві про підтримку територіальної цілісності і суверенітету країн Кавказу, регулярно відвідуючи їх.
"Звісно, жодна з цих країн не зазнала таких руйнацій від дій Москви, як Україна. Але принцип той самий. Для президента Росії сусіди - не справжні країни і він нібито єдиний, хто може визначати рівень їхньої самостійності", - пише Бланк.
Нагадаємо, що в Тбілісі заявили, що Грузія вважає анексію Росією своїх територій найважливішим викликом для країни. За словами глави грузинського МЗС, через такого роду невирішені конфлікти, не можна виключати силову загрозу територіальній цілісності країни з метою розширення сфер впливу.