Те, що Володимир Путін не сказав, можливо, навіть важливіше ніж те, про що він сказав учора під час виступу перед Федеральними зборами. Зокрема, він жодного разу не сказав слово "Україна".
Про це на сторінках Radio Free Europe Radio Liberty пише політичний оглядач Браян Вітмор. Він звертає увагу, що російський президент не критикував владу в Києві. Він нічого не говорив про "необхідність захищати російськомовних людей" в Україні. Путін навіть жодного разу не згадав про війну в Донбасі. Щоправда, побіжно сказав кілька слів про Крим.
На думку оглядача, це дуже важливо, оскільки виступ Путіна перед Федеральними зборами і його щорічні підсумкові відповіді "на питання росіян" у прямому ефірі телебачення – це визначальні моменти для його режиму. Вся увага нації і світу прикута тоді до нього. Це хороша можливість встановити порядок денний, рамки дебатів і заспокоїти ринки.
Але цього разу він вирішив зовсім не говорити про війни, які виснажують країну і підривають російські відносини із Заходом уже два роки. В 2014 році під час виступу Путін 18 разів сказав слово "Україна", при цьому 4 рази – лише за перші п'ять хвилин.
Увага Москви зараз зосереджена в іншому місці. Вона веде війну в Сирії, намагається захистити свого союзника Башара Асада і програє, запевняючи при цьому світ, що російські військові завдають удари по "Ісламській державі". Крім того, турецькі ВПС збили російський Су-24, після чого Кремль скерував свою лють проти Анкари.
Так, Путін не загадав жодного разу про Україну у своїй промові, але зате він сказав слово "Туреччина" сім разів, "Сирія" - вісім разів і ще 24 рази вживав слово "тероризм".
"Увага Москви тепер не зосереджена на Україні, тому що вона програє війну в Донбасі і ця поразка безсумнівна. План "А" Путіна щодо Донбасу під назвою "Новоросія", який повинен був охопити територію від Харкова до Одеси, зазнав жалюгідного краху. Більшість російськомовних людей в Україні віддають перевагу лишатися етнічною і мовною меншістю в демократичній країні, а не в клептократичній автократії", - йдеться в статті.
Автор зауважує, що план "Б" Путіна про інтеграцію терористичних псевдореспублік в склад України, щоб вони стали "троянським конем" Москви проти Києва, також зазнає невдачі. Тому українське питання зникло з промови президента Росії.
Ендрю Корнблут в статті для Atlantic Council написав, що режим Путіна – це "держава-троль", яка намагається образити Захід, щоб підбадьорити росіян у той час, як Кремль нишком просуває свої інтереси поза увагою громадськості.
"Докучаючи іншим, тролі створюють ілюзію діяльності і заспокоюють своє відчуття безсилля. Аналогічно Путін розв'язав військові авантюри в Україні і Сирії і успішно відволік увагу від погіршення занепаду російського людського і економічного капіталу", - вважає Курнблут.
Він також звертає увагу на те, що "тролі" в інтернеті постійно шукають для себе опонентів. Це пояснює, чому самопроголошені "ДНР" і "ЛНР" зникли із заголовків російських новин, поступившись місцем Сирії і боротьбі з тероризмом. Це дозволяє збити з пантелику опонентів у міжнародній політиці, але у такої стратегії "тролінгу" є свої межі. І у випадку Путіна такою межею стало збиття Су-24 у турецькому небі.
Авантюра Путіна в Україні коштувала Росії економічних відносин з Заходом, який увів болючі санкції, а також будь-якої надії на хороші відносини з Києвом. Тому немає нічого дивного в тому, що Путін жодного разу не згадав слово "Україна" в промові. Він не хоче про неї говорити.
В цей же час, більшість росіян бачать Путіна президентом Росії після 2018 року. Також в тому, що "народу постійно потрібна "сильна рука", упевнені 32% опитаних. Кожен п'ятий (21%) росіянин, навпаки, вважає, що "ні в якому разі не можна допускати, щоб вся влада була віддана в руки однієї людини".
Раніше видання Rzeczpospolia писало, що Путіну набридло чекати краху України. Різке падіння цін на нафту і санкції Євросоюзу змушують російську економіку скорочуватися найшвидшими темпами до рівня, який в Росії був 15 років тому, коли Путін лишень став президентом. Росіяни починають пригадувати часи президентства Бориса Єльцина, коли інфляція постійно зростала, курс рубля падав, а західні продукти були недоступні для більшості.