Ось так закінчується повоєнний період і глобальний порядок після холодної війни. У монолозі, за яким стежили в усьому світі, президент Росії Владімір Путін «атакував» не лише незалежну Україну та її уряд, а й усі аспекти архітектури безпеки в Європі. На той час, коли Путін закінчив свою промову, він не тільки заявив про свій намір зруйнувати інституції, які підтримували мир в Європі, але й фактично виклав ідеологічну основу для початку війни — навіть якщо і не оголошував про війну відкрито. Ключовим моментом стало визнання «суверенітету» окупованих Росією територій Донбасу . Таким кроком Путін повністю відкинув повагу до територіальної цілісності України, пише The Washington Post.
Більш загрозливою, враховуючи подальше відправлення «миротворчих» військ на Донбас, була вимога Путіна, щоб «ті, хто захопив і утримує владу в Києві» припинили бойові дії, або ж «взяли відповідальність за можливе продовження кровопролиття». Путін фактично попередив тих, хто допоміг повалити підтримувану Кремлем владу в Україні в 2014 році: «Ми знаємо їхні імена, ми їх знайдемо і притягнемо до відповідальності».
Спростування аргументів Путіна не має сенсу — сумнівно, що навіть він сам вірить у власні звинувачення на адресу України як майбутню платформу для «агресії НАТО». Сумна правда полягає в тому, що Україна є державою-членом Організації Об’єднаних Націй, безпеку якої Росія сама зобов’язалася поважати 28 років тому в обмін на ядерне роззброєння країни.
Україна не здійснює «геноцид» російськомовної етнічної меншини, як стверджував Путін, а лише захищається від російської дестабілізаційної кампанії, яка спровокувала війну на Донбасі та анексію Криму.
Псевдоісторія Путіна про спорідненість росіян та українців ігнорує ці факти. Його справжня причина нападу на Україну — не російська національна безпека, а збереження власної влади в Москві. Режим Путіна боїться демократичного розвитку у колишній радянській республіці такого розміру та культурного значення, як Україна.
Агресивні слова і вчинки Путіна слідували за нещодавнім зверненням президента України Володимира Зеленського до світових лідерів, що зібралися в Мюнхені. Зеленський заявив, що США та Європа не змогли вчасно протистояти Путіну.
У місті, де Велика Британія та Франція уклали нетривалу угоду з нацистською Німеччиною в 1938 році, Зеленський використав химерне слово «умиротворення».
Президенту США Джо Байдену вдалося частково згуртувати НАТО, щоб протистояти агресії Путіна останніми тижнями.
Але після нещодавніх дій Путіна стало ясно, що його агресію не зупинили і більше немає жодних причин чекати із запровадженням санкцій — поширюючи їх за межі незаконних збройних формувань «Л/ДНР». Це був би перший крок до рішучого реагування на таку геополітичну кризу, але навряд чи він буде останнім, резюмує видання.
Цей раунд протистояння із Заходом Путін програв. Він хотів великої гри, розділу сфер впливу, уявляючи себе Сталіним у Ялті. А в результаті — просто вкрав пасочки у того, хто менший на зріст. Оруеллівський майже годинний спіч, який виглядав теоретичним обґрунтуванням для окупації всієї гидливо-ненависної Путіну України, поки що став прелюдією до пережовування раніше вже відкушеної частини нашої країни.
Та це був лише один із раундів. І ми маємо бути готові до всього…
Аналіз нових геополітичних реалій гарячими слідами — у статті Тетяни Силіної «Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України?».