Найвпливовіші дипломати почали обговорювати Україну. Але це не означає, що бої в Донбасі припинилися. Навпаки, російські війська продовжують влаштовувати провокації і порушувати домовленість про перемир'я.
Вони значною мірою зміцнили свої позиції. Так само вчинили і солдати армії України, які воюють проти проросійських бойовиків. Водночас велика дипломатична кампанія почалася.
Про це в статті для Atlantic Council пише експерт American Foreign Policy Council Стівен Бланк. Він нагадує, що президент Росії Володимир Путін взяв під абсолютний контроль проросійських терористів на Сході України, відправивши "налагоджувати зв'язки" з так званими "ДНР" і "ЛНР" одного з найближчих союзників у Кремлі Дмитра Козака.
Також Путін відправив на переговори з Україною іншого свого близького соратника Бориса Гризлова, який зустрічався з президентом Петром Порошенком в Києві. В цей же час, "сірий кардинал" Кремля Владислав Сурков провів зустріч з заступницею Держсекретаря США Вікторією НУланд у Калінінграді. Напевне результати всіх трьох розмов не знає ніхто. Але ці маневри говорять самі за себе.
"Вони вказують на те, що Путін, якщо говорити термінами Карла фон Клаузевіца, вже давно досяг "кульмінаційної точки", за якою російські війська більше не можуть наступати. Вони вийшли за межі своїх ресурсів і можливостей. А через глибоку економічну кризу, Росія не може витримати затяжну війну проти України, але вона може зберегти нинішній заморожений конфлікт", - йдеться в статті.
Однак і такий варіарт для Росії матиме свою ціну. Санкції залишаться в силі, а Москві доводиться витрчати величезні гроші на підтримку Криму, "ДНР" і "ЛНР". І ці витрати накладаються на необхідність фінансувати не лише російську амбіційну програму переозброєння, а й важливі інфраструктурні інвестиційні проекти в Китаї і Центральній Азії. Тим часом, бідність, безробіття і інфляція продовжують зростати в Росії. На додачу Москві потрібно ще щодня витрачати 8 мільйонів доларів на військову авантюру в Сирії.
Москва змусила Вашингтон говорити на рівних у сирійскому питанні і абсолютно точно хоче добитися цього і в розмові щодо війни проти України. Путіну потрібне ослаблення тиску санкій, які ЄС продовжив ще на півроку.
"Тому, як будь-який хороший азартний гравець, Путін намагається, так би мовити, забрати виграш і піти з казино, поки йому ще щастить. І от тому дипломатія стала жвавою", - вважає автор.
Фактично Москва на усіх переговорах вимагає закріпити за нею всі здобутки її військової авантюри проти України. Вона хоче, щоб Київ виконував сам Мінські угоди. А ще змінив Конституцію так, щоб у самопроголошені терористичні республіки на чолі з російськими терористами увійшли в склад України на правах значної незалежності від Києва, щоб Кремль міг підривати українську державу, коли йому заманеться. І при цьому щоб за утримання такого "троянського коня" Росії платила сама ж Україна. А ЄС і США зняли усі санкції і відновили співпрацю з РФ.
Для обох: України і Заходу, - такий варіант вирішення конфлікту став би тим, що Володимир Ленін назвав "гнилим компромісом". Насправді ж не лише російські війська повинні бути роззброєні і виведені з Донбасу, українська влада в регіоні повинна знову бути непохитною.
По-друге, Захід повинен наполягати на тому, щоб Росія повернула Крим. Так званий "референдум" на півострові під дулами автоматів був фальшивкою. І Крим така ж "частина Росії", які і Брайтон-біч в Нью-Йорку, де теж живе багато етнічних росіян.
Вамога виведення військ повинна бути на столі в обмін на відмову від вступу України в НАТО впродовж якогось часу, тим більше, що Альянс не збирається пропонувати Києву членство скоро. Але український северенітет і територіальна цілісність не повинні стати розмінною монетоя на переговорах щодо такої домовленості.
Будь-яке рішення, яке не буде передбачати повернення Криму Україні, просто відтермінує можливість російського реваншу і відкриє "скриньку Пандори" із переглядом кордонів у Східній Європі.
ЄС повинен запропонувати перспективу членства Україні. Звісно, приєднання до об'єднання, - це робота на покоління. Але очевидно, що жоден сусід Росії не в безпеці, доки він не приєднається до потужної системи безпеки, як НАТО чи ЄС. Брюссель повинен допустити членство України в Євросоюзі в рамках плану її реконструкції, поставивши свої чіткі вимоги. Навіть якщо Україна дуже довго буде виконувати їх, це єдиний спосіб мотивувати країну не сходити зі шлях реальних реформ. Це ж стосується і членства України в НАТО. Україна не буде безпечним місцем в ролі буфера, особливо без повернення Криму.
"Як продемонструвала ця війна, без захищеної України неможлива і європейська безпека", - йдетсья в статті.
Раніше видання Radio Free Europe Radio Liberty писало, що Росії доведеться піти на поступки, щоб вийти з війни проти України. Але на що вона готова піти залежить від того, наскільки Кремль у відчаї.
Раніше видання Gazeta Wyborcza писала, що зустріч Нуланд і Суркова свідчить, що Росія відпускає Донбас додому. Експерт Московського Центру Карнегі Балаша Арабіка, скрута, в якій опинилася російська економіка, змушує Москву змінити політику щодо України.