16 вересня, за день до початку парламентських виборів у Росії, члени російського парламенту викликали представників компаній Google та Apple, щоб дорікнути їм за нібито «втручання» у голосування. Однак єдине «правопорушення» технологічних компаній - це надання користувачам доступу до програми допомоги при голосуванні, створеної прихильниками ув’язненого лідера опозиції Олексія Навального. Врешті-решт, обидві компанії піддалися тиску та видалили додаток.
Подібний тиск Москви на технологічні компанії – лише чергова частина більш широкого нападу Кремля на свободу вираження поглядів. Кремль прийняв стратегічне рішення відокремити російський Інтернет, відомий у народі як Рунет, від решти кіберпростору, створивши «суверенний інтернет», пише The Washington Post.
Кремль не планує створення російської версії китайського «Золотого щита» або повністю ізолювати Рунет від зовнішнього світу. Президент РФ Володимир Путін хоче, щоб росіяни покладалися лише на російські сервіси та програми, спілкувалися через російські платформи соціальних медіа, дивилися відео на платформах російського виробництва та шукали інформацію за допомогою російських сервісів. Таким чином, він сподівається, що вони будуть залежати від версії реальності, яку російська влада намагається пропагувати.
Москва вже зробила вітчизняну пошукову систему Яндекс вибором за замовчуванням для смартфонів, що продаються в Росії. Починаючи з наступного року, згідно з уже опублікованими Міністерством освіти рекомендаціями, російські вчителі зможуть спілкуватися з батьками та дітьми лише через російські платформи соціальних медіа.
Кремль також заохочує розвиток російської альтернативи YouTube. Чиновники покладають надії на RuTube - проект, що фінансується медіагрупою, яка контролюється близькими друзями Путіна.
Ніхто не повинен сприймати це як намагання надати росіянам більше можливостей шляхом розробки локальних платформ. Справжній намір кампанії явно випливає від людини, яку обрали очолити проект RuTube: колишнього керівника Роскомнагляду Олександра Жарова.
Кремль вже деякий час закладає основи для своєї кампанії. Роскомнагляд наказав регіональним постачальникам Інтернет-послуг повідомляти про інфраструктуру Google у Росії ще у 2020 році. На зустрічі з російськими журналістами у лютому Путін натякнув, що він готовий розглянути можливість заборони деяких глобальних платформ, але він зробить це лише після того, як країна отримає їх вітчизняні еквіваленти. Цей момент майже настав.
Однак існує зловісний історичний прецедент для нинішньої стратегії президента Росії. Свого часу російський фізик Володимир Фрідкін винайшов першу копіювальну машину в Радянському Союзі в 1950-х роках, незабаром після смерті Йосипа Сталіна. Деякий час усі були задоволені винаходом Фрідкіна, і влада думала про введення його пристроїв у масове виробництво.
Але незабаром КДБ видав наказ знищити копіювальну машину Фрідкіна, і прототип розбили на частини. Логіка спецслужб очевидна: вони були стурбовані тим, що люди можуть використовувати пристрій для обміну інформацією поза контролем Комуністичної партії. Винахід Фрідкіна знищили через страх, що знання можуть стати неконтрольованими.
Комуністична партія заплатила високу ціну за це рішення пізніше, коли була змушена звернутися до покупки пристроїв Xerox за кордоном. Але Радянський Союз заплатив ще більшу ціну, програвши широкі технологічні перегони із Заходом.
У 1990-х роках Росія перейняла багато західних технологій. Це, у свою чергу, сприяло розвитку таких російських технологічних компаній, як Яндекс, для прикладу. Тепер саме успіх цих компаній дозволив режиму Путіна повірити, що він може знову розраховувати на «ізоляцію».
Радянський досвід технологічної ізоляції був невдалим. Чи може Кремль цього разу удосконалити методи? Путін упевнений у своїх діях. Російська влада досягла значного прогресу у впровадженні найсучасніших технологій спостереження власного виробництва, включаючи системи розпізнавання обличчя, які вони успішно використовували проти дисидентів.
У ці дні Путіну не потрібно ламати інтернет: у нього є певна кількість російських альтернатив, які він може використати, принаймні протягом деякого часу. Але якщо Кремлю вдасться відірвати Росію від глобального кіберпростору, країна врешті-решт постраждає через втрачені можливості для розвитку. Існує важливий урок історії: країна завжди модернізувалася шляхом взаємодії із зовнішнім світом, а не шляхом ізоляції, резюмує видання.
У Росії пройшли вибори до Держдуми. На них очікувано перемогла «Единая Россия». Ці результати нікого не здивували. З початку року з політичної сцени Росії було усунуто всі більш-менш непідконтрольні Кремлю елементи: розгромлено політичні сили, спроможні на вуличні протести; обмежено й без того обмежене пасивне виборче право; ЗМІ з ознаками незалежності було оголошено іноземними агентами; російські провайдери заблокували сервіс Google Docs, із магазинів Google і Apple зникли додатки, створені російською опозицією для просування свого політичного порядку денного.
Про те, чому російська влада вдалася до цих кроків та яке місце в планах Кремля приділяється новому складу Держдуми, — у статті Олексія Їжака «У Росії вибори пройшли без «розумного голосування», але зі Сталіним, Невським і Грозним».