Колишній глава Женералітату Каталонії, який в 2017 році організував референдум про відокремлення регіону від Іспанії, Карлес Пучдемон написав колонку для британської газети The Guardian. У ній він засуджує судовий процес над дванадцятьма лідерами каталонських сепаратистів, який у вівторок стартував у Мадриді. DT.UA перевело матеріал екс-глави уряду автономного регіону.
Найважливіший політичний процес в новітній історії Каталонії почався в Мадриді - судове засідання у справі членів колишнього уряду Каталонії, тодішнього спікера каталонського парламенту і лідерів двох найбільших громадських організацій, які виступають за незалежність. Їх притягнуть до відповідальності за організацію референдуму про самовизначення Каталонії 1 жовтня 2017 року. Звинувачення, висунуті прокуратурою і ультраправою партією Вокс - одні з найбільш серйозних, передбачених Кримінальним кодексом Іспанії: заколот, незаконне привласнення державних коштів і громадянська непокора. Дев'ять з дванадцяти обвинувачених вже провели багато місяців у в'язниці. Четверо з них перебували там більше року. Їх можуть засудити від 10 до 25 років позбавлення волі.
Коли у вересні 2016 року я оголосив парламенту Каталонії, що вирішити каталонське питання можна "референдумом або референдумом", я зберігав прихильність двох речей: по-перше, доля Каталонії має бути вирішена її громадянами, а по-друге, її можна вирішити виключно мирним демократичним шляхом. Ніхто з переслідуваних у цій справі, жоден з тих, хто знаходиться у вигнанні, не відступили ні на міліметр від цього зобов'язання.
Референдум був успішним з точки зору організації і громадянської поведінки. Це день торжества демократії і момент, який ніколи не буде стертий з наших спогадів. Близько 2,3 мільйона з 5,3 мільйона зареєстрованих виборців Каталонії - 43% - взяли участь у референдумі, та 92% учасників підтримали її незалежність.
Люди всіх віків і ідеологій з усіх куточків Каталонії зібралися разом, щоб зробити можливим те, чого Іспанія не хоче і може допустити: дізнатися волю народу про його майбутнє. Солідарність і самоорганізація, яка дозволила провести референдум, була чудовим прикладом влади, якою суспільство може володіти, маючи спільну мету, засновану на базових цінностях демократії.
Проте, незважаючи на цивільний і мирний характер референдуму, і до жаху мільйонів людей, які пішли голосувати, уряд Іспанії вирішив вдатися до насильства. Тисячі поліцейських, надісланих з різних точок Іспанії, мотивованих і підбурюваних кличем "давай підемо, дістанемо їх!", почали безпрецедентні акти агресії проти мирного цивільного населення.
Незважаючи на ці надзвичайні зусилля з боку поліції, які коштували 90 мільйонів євро, не вдалося ані вилучити урни для голосування, ні запобігти референдуму.
Тим не менш, це залишило відкриту рану, яка не загоїться протягом кількох десятиліть. Іспанія почала хвилю репресій і загроз нашим свободам, яка продовжується і сьогодні, на що каталонський народ відреагував так само, як і в жовтні 2017 року: спокійно, мирно і демократично.
Судовий процес продемонструє, серед іншого, що дії, які в інших частинах світу розглядаються як цілком прийнятні і гідні похвали - референдуми про незалежність проводилися в Шотландії, Квебеці і Новій Каледонії, розглядаються в Іспанії як огидний злочин. У той же час, це підкреслить крихкість іспанської демократії і тривожну політизацію системи правосуддя.
Центральна теза обвинувачення ґрунтується на великій помилці: оскільки заколот передбачає застосування насильства, а насильство здійснювали тільки поліцейські, прокуратура і партія Вокс намір переконати суд, що уряд Каталонії несе відповідальність за нього. У цій ситуації немає нічого нового: 12 квітня 1963 року група священиків направила відкритий лист Мартіну Лютеру Кінгу з критикою кампанії Бірмінгема, яка боролася за права людини і проти сегрегації. У той же день Кінга заарештували за звинуваченням у порушенні закону про демонстрації.
Цей судовий процес - колосальна помилка Іспанії. Замість спроби знайти політичне рішення, застосовується кримінальний кодекс. В момент, коли процес починається, важливо донести послання світовій спільноті, занепокоєній цим авторитарним прагненням, і, зокрема, народу Каталонії.
Незважаючи на репресії і постійну відмову Іспанії зробити рішучі кроки в напрямку врегулювання конфлікту, наша позиція залишається такою ж рішучою, як і завжди: ми підтримуємо політичний діалог з позиції взаємної поваги як єдиний шлях вперед у відносинах між Каталонією та Іспанією. Насильство за жодних обставин не було для нас варіантом. І ніколи не буде. Мир - важливий елемент каталонського гармонійного суспільства.
Каталонці є гідним народом і заслуговують гідного поводження - як і всі інші народи світу, які борються за свій суверенітет.
В іспанському Верховному суді розпочався процес над 12 лідерами каталонського руху за незалежність.
На лаві підсудних у числі інших колишній заступник голови каталонського уряду Оріолі Жункерас і ряд колишніх міністрів регіонального уряду. Свідками на процесі виступають колишній голова уряду Іспанії Маріано Рахой, голова парламенту Каталонії Рожер Торре, лехендакари (голова уряду країни Басків) Іньїго Уркулью. У разі засудження деяким з них загрожує до 25 років в'язниці.
1 жовтня 2017 року в Каталонії пройшов референдум про незалежність, який в Мадриді визнали незаконним. У жовтні 2017 року голова місцевого Женералітату Карлес Пучдемон підписав декларацію незалежності Каталонії від Іспанії, а потім втік до Бельгії, рятуючись від переслідування з боку іспанської юстиції.
24 березня Верховний суд Іспанії розпочав кримінальне провадження проти Пучдемона і ще 12 політиків. Також суд видав ордер на арешт шістьох сепаратистів, серед яких і екс-голова парламенту Каталонії. 25 березня Пучдемон був затриманий у Німеччині, коли повертався до Бельгії.
Парламент Каталонії 14 травня обрав Кіма Торру новим головою регіонального уряду. Кім Торра зайняв місце Карлеса Пучдемона, який відмовився від висунення на цей пост у березні. Пучдемон знаходиться у Німеччині під підпискою про невиїзд.