Коли йшлося про боротьбу з режимом Башара Аль-Асада, зацікавлені країни могли собі дозволити мати по десятку бойових угруповань, що діють окремо одне від одного, без чіткого центрального командування.
Як це зазвичай буває, коли йдеться про такі прості речі, як, наприклад, життя, то перша ініціатива завжди з'являється знизу. Бо коли політичне керівництво ще думає про стратегії і веде переговори, бойовики, яких уже тут і зараз знищують російські авіаудари, знають, що потрібно робити для виживання.
5 жовтня 41 збройне угруповання підписало заклик до країн регіону створити коаліцію проти Росії та Ірану, які "окупували Сирію". Серед підписантів такі потужні угруповання, як "Ахрар Аш-Шам" (його підтримку і фінансування забезпечують Туреччина, Катар і Саудівська Аравія), "Джейш Аль-Іслам" (налічує близько 50 бойових рухів; їх підтримують Туреччина і Саудівська Аравія), "Файлак Аш-Шам" (підтримку і фінансування забезпечують Катар і Туреччина), "Тажамуу Аль-Ізза" (підрозділ Вільної сирійської армії, який перебуває на забезпеченні так званого Спільного командування військовими операціями і через який Захід надає військову допомогу тим, кого вважає поміркованою опозицією). Зважаючи на те, хто стоїть за цими угрупованнями, неважко здогадатися, що бойовики закликають саме своїх спонсорів до формування коаліції.
Щоб не псувати поміркованого іміджу, сирійську "Аль-Каїду", або "Джабхат Ан-Нусра", підписувати заклик не запросили. Хоча ті ж таки бійці "Ахрар Аш-Шам" і "Джейш Аль-Іслам" не тільки знаходять спільну мову з "Джабхат Ан-Нусра", а й нормально взаємодіють з нею. Водночас сирійська "Аль-Каїда", як одна з найпотужніших і найбільш організованих сил, сама по собі є достатньо сильним центром тяжіння для бойовиків.
Коли на театрі бойових дій з'явилася Росія, до "Джабхат Ан-Нусра" особливо активно потягнулися рухи, де більшість становлять кавказці. Клятву на вірність (баят) радикальним ісламістам склали "Джейш Аль-Мухаджирін ва Аль-Ансар", "Катібат Ат-Таухід ва Аль-Джихад", "Джамаат Аль-Кирм Аш-Шішанія" (з араб. - Чеченське угруповання "Крим"), які прагнуть зустріти "старого ворога" на новій території, а також долучитися до бойових і організаційних можливостей сирійської "Аль-Каїди".
Паралельно, але повільніше відбуваються процеси на політичному рівні. Зокрема, Катар і Туреччина проводять закриті консультації для формування нового об'єднання сирійської опозиції зі штаб-квартирою на території Сирії. Проект має назву "Сирійський комітет визволення". Визволяти сирійців планується не тільки від режиму Аль-Асада, а й від іноземної окупації з боку РФ та Ірану.
Міністр закордонних справ Катару Халед Аль-Аттія останнім часом частий гість у Стамбулі, де разом із представниками Туреччини веде переговори із сирійськими опозиціонерами зі складу Національної коаліції сирійських революційних і опозиційних сил. Там само й ті самі проводять зустрічі з бойовиками підконтрольних угруповань щодо координації дій, створення єдиного центру командування і надання військової допомоги. Мало того, катарський міністр навіть публічно заявив, що його країна разом із Туреччиною і Саудівською Аравією готові до воєнного вторгнення для захисту сирійського народу.
Найбільше занепокоєння ця ініціатива має викликати в Заходу і Саудівської Аравії. У разі успіху Національна коаліція може втратити своє значення, оскільки з неї вийдуть фракція "Братів-мусульман" і фракція ради бізнесменів, що залежні від Катару і Туреччини. Вони складуть основу "Сирійського комітету визволення", посиленого об'єднаним військовим компонентом. 20 жовтня голова Національної коаліції Халед Ходжа зустрічався в Досі з міністром закордонних справ Катару.
Цілком імовірно, що під час розмови сторони намагалися знайти компроміс у спірних питаннях. Очевидно, Халед Ходжа мав наполягати на тому, щоб очолювана ним Національна коаліція залишилася політичною парасолькою для сирійської опозиції, а "Сирійський комітет визволення" відбивав атаки сирійської армії, підтримуваної Росією та Іраном. Це був би найбільш логічний варіант, оскільки НК визнана широкою міжнародною спільнотою як легітимний представник сирійського народу, і під час міжнародних консультацій розмовляють саме з нею.
Більше про майбутнє сирійського конфлікту читайте в статті Віталія Федятіна "Сирійський символ" у свіжому номері "Дзеркало тижня. Україна".