Політика "умиротворення" союзників України провалилася. І США, і Європа повинні визнати, що страх спровокувати Москву — це те, що в кінцевому підсумку насправді провокує її. Це замкнене коло має закінчитися, вважає Ендрю Чахоян, академічний директор Амстердамського університету.
Автор зазначає, що союзники України виправдовують Росію на свій страх і ризик. І як би дивно це не звучало, вони роблять це охоче, попри беззаперечні докази, попри очевидну небезпеку, яку вона становить не лише для України, але й для всього світу.
Постійні спроби зрозуміти та виправдати дії Путіна, попри очевидну агресивність Москви, лише заохотили Кремль до ще більш агресивної поведінки. Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс дуже доречно висловився щодо цього. Він вважає, що замість того, щоб турбуватися про те, що Путін зробить у разі поразки Росії, слід більше хвилюватися про те, що станеться, якщо Росія переможе.
"Москва не зупиниться, поки ми її не зупинимо. І шукати золоту середину — це ілюзія. Історія показує, що коли Росія зіштовхується зі слабкістю і нерішучістю, вона йде на ескалацію; але коли вона зіштовзується з силою і рішучістю, вона відступає. У 1989 році, будучи ядерною наддержавою — однією з двох на той час у світі — Радянський Союз програв війну в Афганістані й повернувся додому", — пише Чахоян.
Однак після того, як Україна взяла під контроль десятки населених пунктів у Курській області, після років західного самостримування, яке підбадьорювало Москву, ми нарешті бачимо, як виглядає ефективна деескалація.
Раніше газета Financial Times зазначала, що західні країни можуть дозволити собі більше підтримки для України. Адже порівняно з витратами Росії на війну, економічні витрати західних країн з погляду ВВП на надання Україні необхідної підтримки є невеликими.