Якщо й був момент, коли відсутність стратегії США щодо Ірану стала очевидною, то це саме він: у суботу, 14 березня, американський президент Дональд Трамп зажадав, щоб Велика Британія, Китай, Франція, Японія та інші країни допомогли захистити Ормузьку протоку, пише The Guardian.
Попри те, що США разом з Ізраїлем розпочали атаку на Іран, Вашингтон, схоже, не повністю передбачив, що може статися далі. У Ірану було небагато ефективних військових варіантів для відповіді на операцію США, але атаки на американські військові бази, союзників США й торгове судноплавство в Перській затоці були найочевиднішою реакцією — спробою завдати шкоди Заходу.
Іран готувався до тривалого протистояння, а колишній верховний лідер країни Алі Хаменеї тиснув на підлеглих, аби вони визначили наступництво, очікуючи, що його та інших лідерів можуть вбити.
Поки що, протягом двох тижнів бомбардувань, США зосередилися на іранському флоті та ракетних базах. Але це не допомогло усунути асиметричну загрозу, що нависла над незахищеними торговельними суднами. Lloyd’s List писало, що було атаковано шістнадцять суден, а танкери не хочуть ризикувати, проходячи через протоку.
Десять днів тому Трамп закликав власників танкерів “проявити мужність” і здійснити прохід через протоку, хоча ВМС США, здавалося, не були готові взятися за вирішення цієї проблеми.
“США цього не зробили, оскільки авіаносна ударна група Abraham Lincoln може базуватися за 200 км від Оману й завдавати ударів по Ірану практично без ризику”, — зазначив Метью Савілл з Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).
Міністр енергетики США Кріс Райт минулого тижня припустив, що після подальших авіаударів американські ВМС можуть бути готові супроводжувати танкери “до кінця цього місяця”.
Теоретично Іран має цілий арсенал засобів для дрібних атак, включаючи швидкісні катери Корпусу вартових ісламської революції, безпілотні літальні апарати та до п'яти тисяч морських мін (хоча, попри неодноразові повідомлення американських ЗМІ, міни, схоже, поки не розгортали). Однак, з огляду на уроки війни РФ проти України, є ознаки того, що Іран досягає найбільшого успіху, атакуючи морськими дронами.
Трамп, зациклений на військовій потужності, не мав особливого бажання співпрацювати з будь-якою країною, крім Ізраїлю, — і жодна країна не хотіла приєднуватися до війни проти Ірану. Як результат, підготовка флоту союзників США до початку війни була відсутня. Ні у Британії, ні у Франції, ні у Японії, ні в Китаю, не було військових кораблів, готових виконувати функції супроводу.
За словами головного редактора видання Lloyd’s List Річарда Міда, для забезпечення ефективності будь-якої місії з супроводу може знадобитися від восьми до десяти есмінців, хоча цього вистачить лише для захисту “від п’яти до десяти суден, які здійснюють перевезення раз на півтора дні”. Це становитиме приблизно 10% від “довоєнних обсягів” перевезень.
Водночас реакція на заклик Трампа про допомогу була стриманою. Японія, для якої міжнародні військові розгортання є юридично складними, заявила, що ще не отримала офіційного запиту від США. Китай не відповів на заклик.
Днями президент США заявив, що союзники по НАТО повинні відчувати обов’язок приєднатися до місії супроводу суден.
“Тепер ми побачимо, чи допоможуть вони нам”, — сказав Трамп, попередивши про ”дуже погане майбутнє” для Альянсу, якщо вони цього не зроблять.
Погроза пролунала попри те, що вже понад рік адміністрація Трампа наполегливо наголошує, що європейські союзники повинні зосередитися на обороні власного континенту, а не на Близькому Сході, Індо-Тихоокеанському регіоні чи інших територіях.
Франція відправила вісім військових кораблів до східної частини Середземного моря, але заявила, що не готова відправляти сили до Ормузької протоки, доки не закінчаться “найзапекліші” бої. У Британії були труднощі з підготовкою есмінця. Британію критикують за те, що вона не передбачила необхідність наявності військового корабля в регіоні, коли США формували дві авіаносні ударні групи. Однак Королівський флот зосередився на розгортанні авіаносця Prince of Wales у Північній Атлантиці цього року в межах місії з охорони Арктики, чого вимагав Трамп під час своїх спроб придбати Гренландію.
Американські союзники вже звикли до того, що Трамп робить погрози — прямо або опосередковано. Раніше Bloomberg пояснювало, чому союзники США не поспішають втручатися у війну з Іраном через Ормузьку протоку. Деякі країни побоюються ескалації, інші — не бачать чіткого плану. Їхня реакція на заклик допомогти розблокувати Ормузьку протоку коливається від обережності до стриманості, а подекуди й прямої відмови.