20 років тому, 8 грудня 1999 року президенти РФ і Білорусі Борис Єльцин (нині покійний) і Олександр Лукашенко урочисто підписали Договір про створення Союзної держави Росії і Білорусі, частиною якого стала Програма дій Республіки Білорусь та Російської Федерації щодо реалізації положень Договору про створення Союзної держави. Якщо б її виконали, сьогодні Мінськ був би столицею одного з суб'єктів РФ, але нічого не вийшло, тому що наступник Єльцина Путін та Лукашенко не поділили владу і вплив, пише у своєму матеріалі для DT.UA Андрій Паливода.
За його словами, після приходу Путіна до влади Лукашенко зрозумів, що не бачити йому кремлівського трону. А на таких умов лідер Білорусі об'єднуватися з Москвою готовий не був.
"Лукашенко втратив надії на російський престол, зрозумів, що йому доведеться довічно задовольнятися посадою президента Білорусі, і тому почав гальмувати ним же самим запропоноване злиття двох країн", – зазначає автор.
Саме тому на зустрічі в Сочі 7 грудня обидва президенти не змогли домовитися ні про що суттєве, оскільки цілі в них були зовсім різні – якщо Москва хоче пожвавити процес формування Союзної держави, то перед Мінськом стоїть інше завдання – створити видимість об'єднавчого процесу та й тільки.
Раніше повідомлялося, що президенти Росії та Білорусі Володимир Путін і Олександр Лукашенко обговорюють деталі переходу на єдині парламент і уряд.
6 вересня прем'єр-міністри Росії і Білорусі Дмитро Медведєв і Сергій Румас погодили деталі програми максимальної економічної інтеграції обох країн, що можна розцінювати як крок до створення конфедерації країн.
За даними досліджень 2019 року, майже 50% громадян Білорусі вважають, що їхня країна повинна бути незалежною державою, яка має партнерські стосунки з Росією.
Детальніше про результати зустрічі Путіна і Лукашенка 8 грудня і причини, через які Мінськ вже два десятки років усіма силами затягує і відверто саботує "об'єднання" з РФ читайте в матеріалі Андрія Паливоди "Інтеграція" відкладається?.." в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".