Армію оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) особливо представляти не потрібно. Попри те, що держава Ізраїль посідає 96-те місце у світі за кількістю населення, 148-ме — за територією (це менше, ніж Київська область), ЦАХАЛ давно входить до першої двадцятки найпотужніших армій світу.
Цю потугу підтверджено на практиці, оскільки протягом усіх 76 років свого існування Ізраїль воює. Починаючи від моменту проголошення незалежності 1948 року й до сьогодні, коли війна проти терористів ХАМАСу в секторі Гази триває вже понад 200 днів.
І жодної з війн Ізраїль не програв.
Україна веде війну проти РФ із 2014-го й третій рік поспіль відбиває повномасштабну агресію. Й для неї ізраїльська модель військової підготовки, практики, напрацьовані країною, що воює, можуть виявитися досить корисними.
Звісно, сліпо копіювати все «меню» не варто. Але маскувати під новий шкільний предмет «Захист України» радянську ПВП (початкову військову підготовку) точно непродуктивно.
Хоча Кабмін уже виділив на цей курс наприкінці минулого року 1,74 млрд грн. А прем’єр Денис Шмигаль запевнив, що «дітей вчитимуть навичок цивільного захисту, медичної допомоги, військово-патріотичного виховання». Туди ж увійдуть і основи управління дронами, й мінна безпека. Для цього закуповуватимуть симулятори управління дронами, навчальні тири та макети, аптечки й тренажери для кардіореанімації, тренажери дефібриляторів, турнікети, а також навчальні набори для роботи з електронікою, зв’язком і 3D-друком.
Навчатимуть усіх цих премудростей шкільні вчителі, які спочатку мають опанувати їх самі. На їхню підготовку виділено 100 млн грн.
Однак висновки щодо ефективності цієї програми робити зарано, тож повернімося до Ізраїлю та спробуймо зрозуміти, чи можна адаптувати його досвід до українських реалій.
Ви не повірите, але в ізраїльських школах аналогів радянської ПВП, або «Захисту України», немає зовсім. І воєнруків немає.
З армією майбутні ізраїльські воїни вперше зустрічаються на практиці в 11-му класі, коли їх відправляють на кілька тижнів до таборів воєнізованої добровольчої організації ГАДНА (абревіатура «Гдудей Ноар» — «Молодіжні батальйони»). Її було створено ще до проголошення незалежності Ізраїлю на базі різних молодіжних формувань, які входили до складу Хагани — єврейської підпільної армії, що стала кістяком майбутньої ЦАХАЛ.
Нині на чолі ГАДНА стоїть командування з кадрових офіцерів ізраїльської армії, що координує свою діяльність із Міністерством освіти. Керує процесом служба старшого офіцера з питань виховання молоді Міністерства оборони.
У таборах ГАДНА хлопці й дівчата отримують військове обмундирування та спорядження, живуть у наметах або казармах, харчуються в солдатських їдальнях, несуть вартову службу та виконують звичайні солдатські роботи. Майстри-сержанти вчать їх азів поводження зі стрілецькою зброєю, прийомів рукопашного бою та випробовують на витривалість під час марш-кидків.
Окрім традиційної армійської підготовки, в ГАДНА діють і спеціалізовані військово-морський і військово-повітряний відділи, де підлітки, які вирішили служити на флоті або в авіації, опановують флотські та льотні спеціальності, здійснюють морські походи й навчаються пілотувати планери та легкі літаки.
Однак два тижні армійських таборів зовсім не означають, що решту часу школярі за відсутності ПВП у школі живуть не стикаючись із питаннями армії. Дух армії та всього, що з нею пов’язано, незримо оточує кожного ізраїльтянина від народження.
Це тому, що, по-перше, країна майже 80 років воює. По-друге, ізраїльські діти зростають у родинах, де в армії служили брати, сестри, тато, мама, тітки, дядьки, бабусі, дідусі, прабабусі та прадідусі. Й багато підлітків, усотавши з молоком матері розповіді про армійське життя-буття близьких, із дитинства знають, що вони, як і їхні родичі, підуть служити в «династійні» частини.
По-третє, ізраїльські школярі знають, що армія — це не тільки обов’язкова служба після школи, а й, напевне, головний соціальний ліфт після її закінчення.
Адже, не відслуживши в армії, не можна, наприклад, потрапити на роботу до поліції або охоронних структур, зробити кар’єру в органах державного управління, стати пілотом цивільної авіації або продовжити службу в армії офіцером, бо ж спершу потрібно пройти строкову службу.
Плюс найвищий технологічний рівень ЦАХАЛ дає підготовку, що гарантує працевлаштування в найпрестижніших IT-компаніях зі стартовими зарплатами 120–140 тис. грн на місяць.
Плюс повне очищення «послужного списку» неблагонадійних підлітків у разі, звісно, відсутності порушень під час служби.
Плюс фінансова участь армії під час вступу до вишів після проходження служби.
І таких плюсів можна нарахувати дуже багато.
Тому в Ізраїлі — досить високий конкурс серед тих, хто хоче служити в елітних частинах, спецназі, ВПС, розвідці чи на флоті. Адже що вищий «індекс елітності», то ширші горизонти й райдужніші перспективи.
Наприклад, на престижні трирічні курси льотної школи ВПС щороку претендують близько 10 тисяч новобранців. Із них після первинного добору залишаються 270 тих, хто розпочинає курс. До фінішу доходять близько 40. Зате після звільнення зі служби в 43–45 років їм забезпечена пенсія в розмірі близько 350 тис. грн на місяць.
І це стимулює школярів набагато краще, ніж найнасиченіша ПВП. Отже, добір дуже жорсткий, оскільки є з кого обирати.
Занурення на два тижні у «важкі армійські будні» в таборах ГАДНА — лише початок. Тому що головне — це система армійських тестів, які проходять школярі. І що вищий рівень елітарності військ і частин, у яких хоче служити випускник, то жорсткіші критерії добору. Це зрозуміло й не потребує пояснень, оскільки йдеться про безпеку та існування держави.
Незадовго до 17-го дня народження школярі та школярки отримують поштою Цав Рішон (першу повістку) й вирушають на призовний пункт. Там армія проводить перевірки здоров’я, тести та особисті співбесіди.
Найважливіших три:
- Медичний профіль — фізичні дані призовника, на основі яких армія розподіляє солдатів за видами військ (бойові «краві» чи робітники «джоб»).
Шкала оцінки варіюється від 21 (звільнений від служби) до 97 (придатний до бойових військ). Профіль 72–97 — «бойовий», 45–64 — придатний для служби в небойових військах. Нижче за 45 — тимчасово непридатний або звільнений від служби.
- Психотехнічна оцінка — оцінка здібностей призовника. Складається з багатьох показників, які встановлюються, зокрема, й під час особистої співбесіди, і варіюється від 41 до 56.
Від 52 і вище — придатний для елітних військ і офіцерських курсів. 48–51 — хороший рівень, придатний для командирських курсів. 44–47 — середній показник звичайного солдата. 41–43 — особливі умови служби або звільнення від армії.
- Рівень івриту. Рівні варіюються від 1 до 9 (навіть корінні ізраїльтяни не завжди отримують максимальну оцінку). З оцінкою, нижчою за 5, призовників на три місяці відправляють на додатковий курс мови.
Загалом, усе або практично все залежить від бажання та можливостей майбутнього воїна. Хочеш потрапити до еліти — займайся спортом, гризи граніт науки, відвідуй із 16 років семінари ЦАХАЛ.
Тих, хто з дитинства мріє про елітні частини, батьки з п’яти років можуть записати, скажімо, до гуртка «Ніндзя-спорт» — подолання смуги перешкод, елементи акробатики, паркур. Задоволення не з дешевих: два заняття на тиждень — близько 6000 грн. Індивідуальне тренування — десь 3000 грн. Є й дорожчі, але теж важливі для майбутньої служби в армії секції триатлону або мотокросу.
Ізраїльські школярі знають і про те, що армія відкрита для всіх. В інших країнах для молодих людей із різними видами інвалідності — сліпотою, глухотою, відсутністю кінцівок або тих, у кого діагностували синдром Дауна, армія закрита за визначенням. Але не в Ізраїлі. Оскільки тут ці підлітки хочуть бути повноцінними членами суспільства, а отже, багато хто з них теж хоче служити в армії, що різко підвищує їхній соціальний статус. І для них у ЦАХАЛ є адаптаційна програма «Особливі новобранці». Не тому, що армія дуже потребує таких непростих солдатів, а тому, що вони потребують армії.
Тож нікого не дивує, що в ЦАХАЛ нарівні з усіма служать і інваліди-візочники, й молоді люди, в яких немає, наприклад, руки, й глухонімі, й сліпі. Звісно, ті, хто не бажає, залишаються вдома, але інші можуть спробувати. Як це зробив сліпий від народження Даніель Дефур, якого ще в дитинстві зняли з військового обліку. Але він мріяв про службу в армії. І для цього досконало вивчив у школі три мови, навчився розуміти швидку мову й вступати в розмову відразу з кількома співрозмовниками. Кілька разів йому відмовляли, але він і далі наполягав, зумів пробитися до прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, який зміг переконати військових, що хвороба Даніеля не може бути перешкодою для служби, і зрештою мрія Даніеля збулася.
Окрема тема — військова програма Roim Rachok, що в перекладі з івриту означає «Погляд у майбутнє», запущена в ЦАХАЛ 12 років тому трьома колишніми агентами МОССАД для молодих людей із розладами аутичного спектру (РАС). Програма відкрила дорогу до армії аутистам другого, третього й четвертого ступеня. Адже багато людей із РАС мають унікальні здібності. Пам’ятаєте блискучого Дастіна Хоффмана, який зіграв аутиста у фільмі «Людина дощу»?
Ініціатори створення програми Roim Rachok змогли переконати армійське керівництво ризикнути. Перша група новобранців-аутистів із 11 осіб прийшла на службу до підрозділу військової розвідки 9900 2013 року. Там їх перевірили на розшифровці електронних карт місцевості й аналізі аерофотозйомок. Результати вразили військових, оскільки якість роботи солдат-аутистів виявилася вдесятеро кращою та в рази швидшою, ніж у звичайних військовослужбовців.
2014 року під час операції «Непорушна скеля» потрібно було порівняти десятки тисяч супутникових фотографій місцевості поблизу кордону, щоб визначити потенційну загрозу з боку противника (тунелі, склади боєприпасів, автомобілі з вибухівкою тощо). На думку керівництва, на це був потрібен рік. Учасники програми Roim Rachok упорались із завданням за три місяці.
На сьогодні в ЦАХАЛ служать близько 260 людей із РАС, а куратори програми шукають таких школярів по всій країні. Ба більше, після закінчення служби за учасниками програми Roim Rachok вишиковуються в чергу Intel, Microsoft, Hewlett Packard Enterprise, IBM, Ernst & Young, eBay та інші компанії. Це при тому, що в решті країн світу в молодих людей із нефізичними розладами найвищий рівень безробіття — серед аутистів.
***
Воюючи з Росією одинадцятий рік, Україна досі неймовірно далека від Ізраїлю в питаннях мотивування та підготовки молоді до військової служби. Хіба що «Пласт» — найвідоміша й наймасовіша молодіжна українська організація — проводить роботу, що нагадує підготовку ізраїльських школярів у таборах ГАДНА. Держава ж у цій сфері досі неймовірно повільна, мислить категоріями вчорашнього дня й підходить до вирішення проблеми дуже формально.
Однак від необхідності готувати молодь до захисту України нам нікуди не дітися. Навіть якщо ми переможемо вже завтра. Адже наш смертельний ворог завжди буде поруч. І для держави життєво необхідно вибудувати таку систему військової підготовки та мотивації до захисту Батьківщини, щоб кожен українець був готовий до цього будь-якої миті.
То чому б не придивитися уважніше до досвіду Ізраїлю, де така система вже неодноразово довела свою ефективність?