Співробітники ФСБ, які стежили за російськими опозиційним політиком Олексієм Навальним у день його отруєння, ймовірно причетні до вбивств трьох інших російських опозиціонерів. Кабардино-балкарський журналіст Тимур Куашев, лезгинський активіст Руслан Магомедрагімов і московський політик Нікіта Ісаєв померли за підозрілих обставин і швидше за все були отруєні. Про це йдеться в спільному розслідуванні Bellingcat, The Insider і Der Spiegel, оприлюдненому 27 січня.
Тіло 26-річного Тимура Куашева знайшли 1 серпня 2014 року за півгодини їзди від Нальчика. Спершу Слідчий комітет завив, що на шиї померлого є слід від ін'єкції. Однак потім офіційне слідство заявило, що слідів отруйних речовин в організмі Куашева не виявлено, і в 2016 році справу закрили.
Експертизу проводив Інститут криміналістики ФСБ, співробітники якого, як з'ясували журналісти-розслідувачі, причетні до отруєння Навального. Вони ж могли отруїти і Куашева, а потім «не знайти» отрути в його організмі.
13 липня 2014 року до столиці Кабардино-Балкарії прилетів Костянтин Кудрявцев - той самий фсбшниками, який в розмові з Навальним розкрив подробиці замаху на нього, зокрема розповів, як прав труси опозиціонера.
Через дев'ять днів до Нальчика літав Іван Осипов - високопоставлений співробітник ФСБ, який також брав участь у замаху на Навального. Був в місті ц Олексій Александров - ще один московський ФСБшник, фахівець з бойових отруйних речовин.
У день загибелі Куашева всі камери зовнішнього спостереження на площі перед театром «Батьківщина», де грає матір активіста, з якоїсь причини не працювали. Так само, як і в готелі в Томську, коли отруїли Навального.
Куашев був членом опозиційної ліберальної партії «Яблоко», публікував матеріали в журналі «Дош» і на сайті «Кавказская политика». Він привертав увагу дискримінації громадян РФ за національною і релігійною ознакою, сваволі поліції і тортур.
Активіст з Дагестану Руслан Магомедрагімов був знайдений мертвим у парку на березі Каспійського моря 24 березня 2015 року. Йому було 45 років, значну частину життя він відслужив у військовій і цивільній авіації.
Патологоанатом вказав на ознаки насильницької смерті Магомедрагімова, зокрема - на сліди удушення. Однак в підсумку причиною смерті активіста назвали серцеву недостатність. Родичі, яким видали тіло для поховання, помітили на шиї померлого дві точки, схожі на сліди від уколів.
За кілька днів та загибелі Магомедрагімова Махачкали відвідували ФСБшники Осипов і Александров. 20 березня Осипов прилітав до Владикавказа - до місця, де знайшли тіло активіста, звідти лише чотири години їзди. Осипов повернувся в Москву 26 березня - через два дні після загибелі Магомедрагімова.
Руслан Магомедрагімов відстоював права мешканців села Самур, підтримував екологічні ініціативи, був членом руху «Садвал», що виступає за національне самовизначення лезгинського народу.
У день загибелі Магомедрагімов планував відвідати фестиваль лезгинського мови і домовився про зустріч з одним. Увечері активіста знайшли в 400 метрах від його автомобіля. З машини пропав відеореєстратор, а також два з трьох телефонів, які Магомедрагімов постійно носив з собою. У салоні автомобіля знайшли відбитки взуття іншої людини.
Через рік після смерті Магомедрагімова був убитий лідер руху «Садвал» Назім Гаджієв. Його знайшли вдома з множинними ножовими пораненнями. Злочин досі не розкрито.
41-річний московський політик Нікіта Ісаєв помер у ніч на 16 серпня 2019 року в поїзді «Тамбов - Москва». Він не був опозиціонером - публічно підтримував путінський режим, регулярно з'являвся на федеральних телеканалах. У тому числі, брав участь в пропагандистському шоу «60 хвилин», що веде Ольга Скабеева. Ісаєв коментував різні теми: від захисту прав споживачів до зовнішньої політики США і війни в українському Донбасі.
Російські ЗМІ іноді називали Ісаєва «новим Навальним», але той жорстко критикував опозиційного лідера. Рух «Новая Россия», який очолював Ісаєв, допомагав регіональним активістам боротися з бездіяльністю місцевої влади і корупцією не місцях, але ніколи не критикував Кремль.
Колишня помічниця Ісаєва Аліна Жестовська, яка супроводжувала політика в останній поїздці, розповіла журналістам, що близько першої години ночі її супутник прокинувся і пішов у туалет. Повернувся Ісаєв, зігнувшись, і сказав, що його, схоже, отруїли. До найближчої станції поїзд прибув через годину. Медики констатували смерть політика.
Лабораторний аналіз не виявив токсинів у крові Ісаєва, причиною смерті знову назвали серцеву недостатність. Тіло кремували ще до того, як були отримані результати експертизи.
Згадані співробітники ФСБ Александров і Осипов протягом року супроводжували Ісаєва як мінімум в семи з 13 його поїздок Росією: від Владивостока і Хабаровська до Сочі і Москви.
Друзі Ісаєва згадують, що в останні місяці життя політик був неспокійний. Він підозрював, що Жестовську спецслужби «приставили стежити за ним».
За рік до смерті Ісаєв став частину їздити за кордон: відвідував Німеччину, Іспанію, Нідерланди, Ізраїль, Туреччину і США. Не виключено, що він збирався вивезти сім'ю з Росії: Ісаєв купив квитки до Майямі, але не встиг ними скористатися.
17 січня опозиціонер Олексій Навальний повернувся в Росію з Німеччини. У берлінській клініці «Шаріте» політик проходив курс лікування і реабілітації після того, як російські спецслужби отруїли його бойовою речовиною «Новічок».
При проходженні паспортного контролю Навального затримали на тій підставі, що він 29 грудня був оголошений в розшук як порушник умов випробувального терміну.
На наступний день після затримання Навального заарештували на місяць, засідання суду організували прямо в поліцейській дільниці.
Євросоюз засудив дії Кремля, а Литва, Латвія і Естонія закликали ЄС посилити санкції проти Росії.
23 січня в РФ відбулися масові протести, поліція затримала майже 3,5 тисяч осіб.
Чому Кремль пішов на загострення ситуації навколо опозиціонера? Чому Навальний, знаючи про загрозу арешту, все ж повернувся в Росію? Про це читайте в статті Олексія Коваля «Путіну потрібен Навальний» у ZN.UA.