UA / RU
Підтримати ZN.ua

Обама дозволив Путіну поводитися агресивно, і це не варто забувати – WSJ

Оглядач пише, що американські ЗМІ нарешті помітили загрозу в Трампі, однак це не виправдовує те, як вони закривали очі на помилки нинішнього президента.

Любов Дональда Трампа до Володимира Путіна стала очевидною під час "праймеріз" Республіканської партії, коли він відмовився засуджувати російського диктатора за вбивство журналістів.

Відтоді нью-йоркський мільярдер і кандидат в президенти продовжив тішити Москву своїми розмірковуваннями щодо НАТО, України і Сирії. Хоча, за останні 8 років Кремль радів і політиці президента Барака Обами.

Про це на сторінках Wall Street Journal Схраб Ахмарі. Він звертає увагу на те, що "путіністська риторика" Трампа цілком справедливо стривожила ліберальну пресу.

"У Володимира Путіна є план зі знищення Заходу, і цей план схожий на Дональда Трампа", - написав Франклін Фоер на Slate.

Джефрі Голдберг із The Atlantic назвав Трампа "де-факто агентом Москви". А Зак Баучамп з Vox сказав, що Трамп "зробить Третю світову війну з сотнями мільйонами жертв ядерного Голокосту можливою". Оглядач зауважує, що гегемонія Москви у Східній Європі і на Близькому Сході, а також зусилля Путіна популяризувати неліберальну, "праву" радикальну політику на Заході кидає виклик американській безпеці. Тож добре, що журналісти нарешті прокинулися і помітили це.

"Шкода, що цей же натовп часто спав впродовж останніх 8 років, коли Обама дозволяв цій загрозі розростатися метастазами до нинішнього стану", - пише оглядач.

Він нагадує, що не Трамп у 2014 році оголосив про велике скорочення стратегічного арсеналу США, ліквідувавши 56 ракет з ядерним зарядом на субмаринах, змінивши призначення 30 стратегічних бомбардувальників Б-52 на неядерне і діставши із пускових шахт США 50 стратегічних ракет. Це був Обама. При цьому він не отримав жодної гарантії, що Путін зробить те ж саме.

Так само не власник будівельної корпорації з Нью-Йорка відмовився передавати демократичному уряду в Києві оборонне озброєння після того, як російська армія за наказом Кремля окупувала Крим і вторглася на Схід України. Білий дім досі відмовляється продавати Києву зброю, яка потрібна йому для оборони від агресії Путіна.

"Зрада України була не вчинком Трампа", - пише оглядач.

Так само не бездіяльність Трампа створила можливості для Москви у Сирії перехитрити Вашингтон і понизити вплив і престиж США на Близькому Сході. Сирійська громадянська війна стала великою гуманітарною катастрофою, яка відібрала життя в 500 тисяч людей, змусила мільйони сирійців покинути свої домівки. Вона наповнила Європу біженцями, дестабілізувала Туреччину і додала словосполучення "барельні бомби" до словника людських пороків.

Але війна в Сирії стала "благодаттю" для Москви і її "регіонального клієнта" - Ірану. Вони серйозно поглибили свої військові зв'язки, доказом чого стали нещодавні російські бомбардування з іранської території. Мета Путіна – витіснити Вашингтон з Близького Сходу. І він майже досяг своєї цілі. І американський відступ в регіоні не був спланований в офісі Трампа.

Читайте також: Слова Трампа про Україну не просто передвиборчі "ляпи" - CNN

Якщо опитування мають рацію, то Дональда Трампа чекає поразка в листопаді. І станеться це частково через його надмірне захоплення російським диктатором. Але це не виправдовує історичну амнезію і несумлінність преси у висвітленні американсько-російських відносин в еру Барака Обами.

Раніше видання Wall Street Journal писало, що Обама на прощання зробить ядерну зброю США нестрашною для агресорів. Він збирається зобов'язати Вашингтон ніколи не використовувати ядерну зброю першим. Це дуже небезпечна зміна, хоча вона має дружелюбний вигляд. Така обіцянка говорить потенційним агресорам, що їм "не варто боятися ядерної помсти США, навіть якщо вони атакують нас чи наших союзників за допомогою звичайної, хімічної чи біологічної зброї".

Газета Washington post писала, що Обама під кінець президентства готує великі зміни в політиці США щодо ядерної зброї. Автор, посилаючись на власні джерела, зауважує, що багато варіантів законопроектів, які розглядають у Білому домі, дуже суперечливі. Однак жоден з них не вимагає формального схвалення у Конгресі.