Окупація міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ стала серйозною перемогою для російської загарбницької кампанії на сході України. Вона довела успішність російської кривавої стратегії, яка поєднує чисельну перевагу у вогневій силі з поступовим просуванням вперед.
Водночас, виникають серйозні питання щодо того, як довго кожна зі сторін зможе підтримувати бої такої інтенсивності. Особливо це стосується виснажених й гірше озброєних сил України, яким доводиться покладатися на гірше підготовлених рекрутів. Про це пише New York Times, додаючи, що українська армія зазнала важких втрат. А її моральний стан погіршується через напружені бої, відступи й постійні російські обстріли. Російська армія зазнала страшних втрат теж, але вона продовжує свій повільний наступ. Після окупації Лисичанська вона фактично взяла під контроль всю Луганську область, що дозволяє росіянам наступати на українські міста в Донецькій.
Руйнівна стратегія, заснована на можливостях далекобійної артилерії, підходить для рівнин українського сходу. Крім того, коротші ланцюги забезпечення в регіоні теж грають на користь Росії. Однак, ця стратегія може не спрацювати в інших місцях. Досі не зрозуміло, як далеко Владімір Путін збирається зайти в ході свого наступу, а також яку кількість втрат серед живої сили і техніки його армія здатна ще витримати, перш ніж їй знадобиться довга пауза для відновлення сил.
Українські чиновники кажуть, що їхня мета - завдати максимальний біль російській армії, змушуючи її воювати за міста, як це відбулося в Сєвєродонецьку і в менших масштабах в Лисичанську. Але обидва міста, зрештою, потрапили в окупацію. Тож тепер такий підхід викликає сумнів. Ставлення українських військових до нього теж не однозначний. Частина з них переконана, що спроби утримати міста безплідні.
«Для мене людське життя більш важливе, ніж назва Лисичанськ», - сказав 52-річний командир батальйона Національної гвардії Юрій Береза за кілька днів до того, як українська сторона вирішила відступити з міста замість того, щоб воювати за кожен квартал, як це було в Сєвєродонецьку.
Доброволець на ім’я Володимир був серед тих, хто останнім вийшов з Сєвєродонецька. Його підрозділ з приблизно 100 солдатів втратив половину бійців. Він лається, коли говорить про ті битви, і скаржиться, що «підтримки не було». Разом з тим, він кивнув на український танк Т-80, який стояв через дорогу, і сказав, що танкові підрозділи все ж прикрили піхотинців, в той час як артилерія цього не зробила.
На початку війни російські сили намагалися швидко захопити Київ, розпорошивши свої війська і колони бронетехніки, які залишилися без прикриття. Тож українська оборона їх жорстоко розбила. Після цього Москва зосередила свою увагу на Донбасі, а також змінила стратегію. Тепер російські війська рідко наступають без потужного прикриття. Зазвичай, перед наступом вони проводять важкі артилерійські обстріли. І не важливо, що в кінці Москва окупує лише руїни. Українські солдати кажуть, що обстріли тривають приблизно 5 днів, перш ніж російська армія починає випробовувати їхні лінії оборони танками і солдатами.
Бої виснажили обидві сторони. Українські чиновники кажуть, що щоденні втрати складають сотні. Західна розвідка стверджує, що рівень смертей і поранень серед військових Росії аналогічний. Українська армія дедалі більше покладається на гірше підготовлені сили, сформовані з бійців територіальної оборони й Національної гвардії, щоб поповнити виснажені підрозділи на фронтах. Росія ж поповнює втрати за рахунок найманців з групи «Вагнера», чеченців, а також завербованих бойовиків з Луганської і Донецької областей. У понеділок Путін наказав відправити відпочивати і «підвищувати бойові можливості» підрозділи, які брали участь в окупації Сєвєродонецька й Лисичанська. В цей час іншим формуванням наказали продовжити вести бої. Москва і Київ заперечують повідомлення про погіршення морального духу серед їхніх військ. Вони публікують мотиваційні відео в соціальних мережах, щоб заперечити твердження про виснаження всіх, хто залишається в окопах. І попри втрати, українські війська демонструють готовність продовжувати бій за всяку ціну.
«Ми повернемося. Це наша земля. От і все», - сказав Володимир після відступу з Сєвєродонецька.
Але кривава артилерійська війна завдає тяжких психологічних травм, як в часи Першої світової війни, коли термін «контузія» взагалі з’явився. Українські командири непокояться, що їхні солдати страждають від стресу на додачу до того, що ворожий вогонь їх ранить чи взагалі вбиває.
«Під час артилерійського обстрілу, все, що ти можеш зробити - це лежати у схованці і чекати, коли він скінчиться. Деякі люди через такі обстріли отримують психічні травми. Вони виявляються психологічно не готовими до всього, з чим їм доводиться мати справу», - сказав командир взводу на ім’я Володимир, який нещодавно повернувся з фронту на Донбасі.
За його словами, що його підрозділ втратив одного бійця, а ще двоє були змушені покинути фронт через психічні травми. Після більш ніж чотирьох місяців війни українці лишаються злими й непокірними. Але серед цивільних настрої стають все більш похмурими. Мільйони з них були змушені переїхати, втратили роботу і живуть в страху. У декого з них немає належного забезпечення продуктами, водою і електроенергією. На тлі того, як Росія захоплює все нові території, втрати ростуть і кінця війни не видно, деякі українці звинувачують свій уряд в применшенні викликів заради покращення моралі. 32-річна Юлія Федотовських з Києва каже, що на початку війни в соціальних мережах було багато фото мертвих російських солдатів. І це допомогло їй почуватися в безпеці. Тепер вона просто намагається уникати новин.
«Я усвідомила і змирилася з тим, що можу померти в будь-який момент. Тож я просто живу своїм життям», - сказала вона.
Тим часом, армія Росії підвищила обстріли міст біля лінії фронту. В неділю щонайменше шестеро людей загинули в Слов’янську, а ще більше десяти були поранені після російського ракетного удару. У Facebook мер міста Вадим Лях написав, що це був найгірший російський обстріл за весь час з 24 лютого, коли російське вторгнення почалося. В понеділок голова обласної військово-цивільної адміністрації Донецької області Павло Кириленко також повідомив через Telegram-канал, что російські сили вбили 9 мирних жителів регіону за останні 24 години. У своєму вечірньому відео-зверненні президент Володимир Зеленський наголосив, що Росія «зосередила найбільшу вогневу силу на Донбасі і може запускати десятки тисяч артилерійських снарядів щодня по одній ділянці фронту». Але він знову пообіцяв повернути втрачені території.
На півдні поблизу Херсона, який перебуває під російським контролем, українські сили здобули низку невеликих успіхів за останній місяць. Військові аналітики кажуть, що це поступове просування - ознаки наближення більш широкого контрнаступу. Але попри це, українські військові офіцери применшили значення битв на півдні й визнали, що головна увага зараз на сході.
Київ часто закликає збільшити західні поставки зброї і боєприпасів. Деякі види техніки, такі як артилерійські установки HIMARS успішно були використані на фронті. Але довгостроковий українських успіх вимагає значно більшої кількості зброї.
«Є проблема з боєприпасами. Наприклад, на один наш постріл припадає 50 ворожих. Як з цим боротись?» - сказав полковник Береза.
Він зауважив, що ситуація трохи покращилася, але «ми все ще чекаємо на допомогу від Заходу у вигляді артилерії й машин». Видання зауважує, що українській армії доводиться просто посеред війни переходити на нові системи озброєння. Через це вона опинилася в перехідному стані між радянською зброєю і новою західною. США і союзники тренують українських військових, навчаючи їх користуватися новими системами за межами України. Але темпи цієї підготовки незадовільні. Крім того, деякі з тих українських військових, які вже отримали необхідну підготовку, були поранені або вбиті. Український офіцер, який працює з гаубицями M777, сказав, що кілька його колег-артилеристів, які пройшли підготовку в Латвії, загинули або були поранені в боях.
«Ворожа артилерія працює 24/7, а наша здатна зробити щось три-чотири рази на день. І вона може не поцілити в ціль. Є проблеми з корегуванням вогню», - сказала військовий медик Олена.
Обидві сторони на Донбасі не можуть забезпечити підтримку наземних сил з повітря. Росія і Україна розгорнули в регіоні значні сили ППО. Тож більшості літаків і гелікоптерів доводиться літати небезпечно низько, щоб забезпечити хоч якусь підтримку для піхоти. Тож російські сили обстрілюють крилатими ракетами ключові інфраструктурні об’єкти за лінією фронту. Останніми днями у Генштабі Збройних сил України сказали, що ВПС провели десяток вильотів на півдні і сході, знищивши російську техніку. Минулого тижня український Су-24 пролетів над верхівками дерев у Лисичанську. І це велика рідкість для Донбасу.