Природа відносин Дональда Трампа з Росії лишається найбільш туманним і тривожним аспектом його майбутнього президентства. Те, що він вперто захищає режим Володимира Путіна від критики, а також його свіжі заперечення висновків ЦРУ щодо втручання Москви у президентські вибори в США, піднімають критичні питання.
"Чи дійсно переможець на виборах вірить, що йому варто почати зі спроб співпрацювати з Путіним, чи ним керують нерозкриті особисті чи фінансові інтереси? Після всіх передвиборчих суперечностей, чи прийме Трамп шокуючи докази того, що Кремль ставить за ціль підірвати західні демократії, а особливо американську, і чи буде він чинити опір цьому?" - пише в редакційній статті Washington Post.
Невизначеність, яку Трамп посіяв, не давши відповідь на всі ці питання і яка тривожить і конгресменів-республіканців, кидає тінь на кандидатуру колишнього виконавчого директора ExxonMobil Рекса Тіллерсона в ролі Держсекретаря США. Колишній "нафтовик" безумовно здібний і загартований менеджер, який зміг дати раду одній із найбільших компаній у світі, а заразом отримав знання про проблеми у світі і налагодив зв'язки з деякими лідерами. Але проблема в тому, що один із таких його знайомих – це президент Росії Володимир Путін, який нагородив Тіллерсона російським "Орденом дружби". Майбутній Держсекретар був категоричним противником санкцій проти Росії, які обійшлися його колишній компанії в один мільярд доларів.
Кандидатура Тіллерсона може видатися логічним вибором для президента, який хоче відновити конструктивні відносини з Москвою. Або ж його призначення може свідчити про намір Трампа продати життєво важливі інтереси США в Європі, на Близькому Сході і в інших регіонах. Зважаючи на нечіткість зв'язків Трампа з Росією, його небажання розкрити свою податкову і бізнес-звітність, сенатори мають рацію, коли з підозрою ставляться до кандидатури Тіллерсона.
Заперечення наступного президента США висновків американських спецслужб щодо втручання Росії у американські вибори мають недалекоглядний вигляд на тлі низки звітів про те, що режим Путіна намагався вплинути на численні виборчі процеси на Заході, зокрема в Німеччині. У Трампа є підстави переживати, щоб демократи не використали докази для того, щоб позбавити легітимності його адміністрацію. Але його страх втратити перемогу – це одне, а ігнорування чи заперечення зловісна поведінка режиму Путіна, за яку потрібно Москву покарати, - зовсім інше.
Так само, легко зрозуміти, що компанія ExxonMobil була не в захваті від санкцій, які заблокували нафтові і газові проекти, про які Тіллерсон домовлявся з Путіним. Але санкції були ухвалені з життєво важливих причин: щоб покарати Росію за вторгнення в Крим і Східну Україну. Скасування економічного тиску може призвести до тяжких наслідків, зокрема, Путін може наважитися на нову агресію, вірогідно проти когось із країн-членів НАТО.
Сенатори повинні вимагати від Тіллерсона чітких заяв про визнання доведених фактів російської агресивної поведінки. У свою чергу Трамп повинен розвіяти занепокоєння раз і назавжди, розкривши дані про інвестиції і борги його компаній перед російськими компаніями чи громадянами.
"Неприйнятним для нового президента було б розвернути політику США щодо ворога, заперечуючи чи приховуючи суттєві факти", - йдеться в статті.
Раніше повідомлялося, що Трамп пообіцяв назвати ім'я нового держсекретаря США вже сьогодні. Детальніше про можливий склад президентської адміністрації читайте в статті Олега Бєлоколоса та Олександра Хари "Новий кабінет Трампа: командна стратегія або какофонія впливів?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".