Схоже, що Берлін змінює свою стратегію відносин з Росією. За останні кілька тижнів Німеччина допомогла врятувати головного російського опозиційного лідера Алєксєя Навального і звинуватила Москву в його отруєнні, також висловила підтримку для лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської, яка намагалася повалити авторитаризм в Білорусі. До того ж, Берлін фактично звинуватив Москву в організованому вбивстві на німецькій території. Також Німеччина наполягає на санкціях проти російських чиновників, пише The New York Times.
Все це починає нагадувати справжню конфронтацію. Німеччина на шляху до рішучого відступу від десятиліть давнього підходу до Росії, який передбачав м’яко спонукати Москву до більш продуктивних відносин.
Чи обертається Німеччина проти Росії? Або ж все-таки не слід сприймати «антагонізм» останніх тижнів надто серйозно?
Цей довготривалий підхід Німеччини до Росії, відомий як "зміни шляхом зближення" і розроблений у 1960-х роках для пом'якшення напруженості в холодній війні, був занадто прямолінійним. Якби Німеччина допомогла поліпшити економіку та змінити громадянське суспільство в Росії, країна модернізувалася б і стала б більш демократичною та відкритою до співпраці. Тісні економічні зв'язки зменшили б ризик збройних конфліктів і дали б Німеччині політичні важелі впливу.
Стратегія могла б працювати і надалі. Ще в 2008 році німецький міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр оголосив "Партнерство з модернізації", просуваючи "велику мету" "європейського мирного порядку, що простягається від Атлантики до Владивостока". Це партнерство "для спільної вигоди людей у Росії, Німеччині та цілій Європі".
Але коли президент Росії Владімір Путін звернувся до гострого націоналізму і посилив авторитарну владу над своєю країною, політика «мирного порядку та партнерства» стала виглядати набагато менш ефективною. Вторгнення Росії в Крим у 2014 році та російська кібератака на парламент Німеччини глибоко пошкодили відносини Москви та Берліна. З тих пір Росія сіяла дезінформацію по всій Європі, втручалася в Сирію та підживлювала конфлікт у Лівії.
З кожним суперечливим вчинком Путіна мантра "змін шляхом зближення" звучить дедалі більш порожньо і наївно.
А серед політиків Німеччини зростає розчарування щодо відносин з Росією. Відвідування канцлером Німеччини Ангелою Меркель Навального в лікарні було нехарактерно сміливою демонстрацією її почуттів.
Тож конфронтаційний стиль Німеччини не повинен бути повною несподіванкою.
Отруєння Навального, безумовно, стало каталізатором. Але реакція на отруєння Навального просто ще раз продемонструвала, наскільки розірвані стали відносини Росії та Німеччини.
Однак, давні зовнішньополітичні традиції не закінчуються просто так. «Зміни шляхом зближення» досі є «священними» в деяких частина німецької Соціал-демократичної партії та в багатьох федеральних землях на сході Німеччини. Багато німецьких підприємств, не в останню чергу ті, які обслуговують ринки Східної Європи та Центральної Азії, також рішуче виступають за підтримку приязних відносин з Росією.
Насправді, Німеччина розділена щодо того, як ставитися до Росії. Протягом останніх тижнів Берлін переглядає своє ставлення до Москви. Але країна не перериває своїх відносин з Росією - принаймні поки що.
Яскраво це ілюструє дискусія щодо газопроводу "Північний потік-2". Майже завершений проект газопроводу на 11 мільярдів доларів, що простягається від російського узбережжя поблизу Санкт-Петербурга до Німеччини, є пам'ятником особливих стосунків між двома країнами. Проте на міжнародному рівні проект викликає критику.
Для США та більшості європейських країн це ще одне намагання розширити російський вплив. Для України та східноєвропейських сусідів Німеччини – це надання Росією собі всіх необхідних засобів для здійснення контролю над енергопостачанням регіону.
У самій Німеччині скептицизм щодо проекту газопроводу формувався певний час. Коли Навального отруїли, проблеми стали більш явними. Здавалося, міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас поставив під сумнів проект, заявивши, що "сподівається на те, що Росія не змусить Берлін змінити свою позицію стосовно" Північного потоку 2 ". Це було вперше, коли впливовий німецький політик висловився проти проекту газопроводу. Канцлер Ангела Меркель підтримала коментар Мааса.
Але на цьому, здається, дискусія щодо суперечливого газопроводу затихла. Німецький уряд, схоже, відступив, і проект триває. Хоча "Північний потік-2" можна було б зупинити, ризики були б значними.
По-перше, найімовірніше це спричинило б дорогий судовий процес. По-друге, є неминучі політичні наслідки. Але, мабуть, найголовніше - зупинка "Північного потоку-2" була б чітким, однозначним сигналом про те, що Німеччина повернулася проти Росії.
Натомість поки що Німеччина шукає підтримки своїх європейських партнерів. У понеділок міністри закордонних справ Європейського Союзу схвалили пропозицію Німеччини та Франції про запровадження санкцій проти російських чиновників, яких підозрюють в отруєнні Навального. Перетворення конфлікту Німеччини та Росії на європейське питання - розумний крок. Завданням Путіна є розкол Європейського Союзу, а це шанс для Європи відповісти одним голосом.
Але Німеччина вже не може відступати. Можливо, протистояння вже зайшло занадто далеко: Путін навряд чи забуде дії німецького уряду протягом останніх тижнів. І оскільки Росія веде боротьбу з пандемією коронавірусу і конфліктує з власними сусідами, важко спрогнозувати, що станеться далі. Німеччині варто бути готовою до непередбачуваної відповіді з боку Росії, резюмує видання.