Протягом багатьох років Німеччина була безперечним лідером ЄС — голосом і м'язами країн Центральної та Східної Європи, які зверталися до Берліна за заступництвом, керівництвом та інколи прямими вказівками. Часто, коли Брюсселю потрібно було викрутити руки, саме Німеччина вмовляла Польщу, Угорщину чи інші країни, пише журнал Politico.
Але війна Росії проти України підірвала авторитет та вплив Берліна у Центральній та Східній Європі та, що дуже важливо, серед лідерів за столом Європейської Ради. Це і відставка наприкінці минулого року багаторічного канцлера Ангели Меркель, і формування складнішої трипартійної правлячої коаліції в Берліні, і, особливо, ціла низка політичних помилок та непослідовних заяв, пов'язаних із політикою щодо Росії та російсько-українською війною.
Результатом стало помітне послаблення впливу Берліна і велика готовність інших країн йти своїм шляхом і, в деяких випадках, відкрито кидати виклик франко-німецькому альянсу, який тривалий час був центром влади та прийняття рішень у ЄС.
"Нам не потрібний захист Німеччини; історія довела, що вона знаходиться не на тому боці історії", - заявив один дипломат зі Східної Європи, маючи на увазі давню політику Берліна щодо м'якого поводження з Москвою. "Польща продемонструвала хороше лідерство щодо Росії, у прийомі [українських] біженців, у відмові від газу. Країни Балтії мають розумне керівництво. У Болгарії новий уряд, який викликає більше довіри. Румунія стабільна", - сказав Politico європейський дипломат.
Крах авторитету Німеччини був наочно продемонстрований цього тижня, коли глави держав та урядів ЄС намагалися досягти угоди про ембарго на російську нафту і подолати запеклий опір прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Цього разу Німеччину звинуватили в тому, що вона намагалася отримати перевагу у запропонованому виключенні з ембарго для нафти, що постачалася трубопроводами.
Але той факт, що інші країни-члени ЄС, у тому числі і східні, поставилися до цього з підозрою, наголошує на підірваній довірі до Берліна.
Тим часом попередній візит до Будапешта голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляйєн, яка є колишнім міністром оборони Німеччини та ученицею Меркель, не призвів до прориву у протистоянні щодо заборони постачання нафти. А суперечка Угорщини з Комісією з питань верховенства закону ще більше ускладнила досягнення компромісу.
Натомість президентові Європейської ради Шарлю Мішелю, колишньому прем'єр-міністру Бельгії, і Франції, яка головує в Раді ЄС, довелося шукати компроміс, який у підсумку прийняла Угорщина, розчистивши шлях для ухвалення не тільки заборони на постачання нафти, а й ширшого шостого пакета санкцій.. Наступник Меркель, соціал-демократ Олаф Шольц, не грав ключової ролі.
"Шольц — справжня проблема", - сказав один із дипломатів ЄС. "Він просто поводиться як меркантильний німець, замість того, щоб йти на компроміс, яким була Меркель. Ніхто не замінить Меркель".
За словами дипломата, Шольца у кращому разі можна назвати "хлопцем з Екофіну" - членом Ради з економічних та фінансових питань, що складається з міністрів фінансів країн. Цю посаду Шольц обіймав раніше.
Німецький чиновник спростував ці заяви, заявивши, що "факт критики з боку таких країн лише показує, що Німеччина відіграє провідну роль" у пошуку компромісів на рівні ЄС у цей складний момент.
Сам Шольц у вівторок стверджував, що дводенний саміт "підкреслив велику єдність та солідарність Європи щодо України" - досягнення, яке він спробував також поставити собі у заслугу, перерахувавши фінансову допомогу Німеччині країні, прийом біженців, а також додаткову військову допомогу Києву, яку канцлер хоче надати через угоду щодо обміну танками з Грецією.