На початку свого перебування на посаді президента США Джо Байден відмовився від санкцій проти газопроводу «Північний потік-2». Чому відносини США та Німеччини загострилися в той момент, коли Байден проголошував, що «Америка повернулася»? У будь-якому випадку, залежність Німеччини від російського газу стала логічним результатом рішення колишнього канцлера Ангели Меркель прискорити блокування німецької ядерної енергетики, пише Financial Times.
Озираючись назад, Байден може пошкодувати про відмову від санкцій. Небажання Німеччини «образити» свого основного постачальника газу є ключовою причиною трансатлантичної напруженості на тлі нарощування російських військ на кордоні України.
Половина поставок газу до Німеччини надходить з Росії. Посеред зими, у розпал енергетичної кризи та загрози вторгнення РФ в Україну, постачання газу дає російському президенту Владіміру Путіну зброю.
Цікавим є те, що Німеччина все ще вірить, що газопровід дасть їй важелі впливу на Росію, а не навпаки. Деякі німецькі міністри повторюють твердження Меркель, що «Північний потік-2» є комерційним проектом без геополітичних наслідків.
Або газопровід є стимулом для Росії відмовитися від агресії, або він не має жодного впливу. Але найбільш імовірним варіантом є те, що «Північний потік-2» дає Кремлю інструмент для розколу Європи.
Перед обличчям найбільшої потенційної загрози безпеці Європи за останні десятиліття, США все ще намагаються досягти консенсусу зі своїми союзниками. Німеччина стала найбільшою проблемою.
Питання в тому, як Байден може вирішити це. Одне з рішень, яке він розглядає, — знайти альтернативних постачальників газу для Берліна. Катар займає перше місце в списку, як і збільшення поставок скрапленого газу із США.
Але логістичні проблеми досить масштабні. Здається, у Берліна немає бажання змінити свою думку щодо ядерної енергетики. «Антиядерні настрої» Німеччини активізувалися після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Рішення Меркель прискорити відмову від ядерної енергетики було викликане громадською реакцією після ядерної катастрофи на Фукусімі в Японії у 2011 році. Але ініціатива йшла не від неї. Попередник Меркель Герхард Шредер був першим, хто оголосив, що Німеччина поступово відмовиться від ядерної енергії.
Здається, антиядерні настрої в Німеччині важливіші за геополітику. Цього місяця країна закрила три з шести атомних станцій, що залишилися, через кілька тижнів після того, як російські війська почали збиратися на кордоні України. Решта атомних станцій буде закрита пізніше цього року.
Антиядерні настрої Берліна також, ймовірно, переважають занепокоєння з приводу глобального потепління. Франція збільшує ставку на ядерну енергетику, тоді як Німеччина, яка має вищу інтенсивність викидів вуглецю, ніж більшість її сусідів, наполягає на тому, що Брюссель не повинен розглядати ядерну енергетику як відновлюване джерело.
Перед початком війни в Іраку 2003 року американський історик Роберт Каган стверджував, що «європейці були з Венери, а американці – з Марса». Це відобразило настрої перед вторгненням в Ірак — Німеччина та Франція були непримиренно проти. Подальші події довели їх правоту. Але це не відображає сьогоднішню Європу. Багато членів НАТО, зокрема Франція, Велика Британія, Польща, країни Балтії, ставляться до Росії так само, як і Америка.
Але «Венера» слугувала вдалою метафорою для Німеччини з часів Другої світової війни. З «найблагороднішими намірами» Берлін керувався бажанням уникнути повторення історії та спокутувати наслідки війни. Імпульс за своєю суттю моральний. Але це не означає, що він має практичне застосування. Без чітких доказів Німеччина вважала, що її комерційні зв’язки з Радянським Союзом зіграли велику роль у завершенні «холодної війни».
Є мало підстав вважати, що загроза фінансових санкцій змусить Путіна зупинитися. Росія накопичила 620 мільярдів доларів у резервах після анексії Криму в 2014 році. Вона також змінює свої ринки: Китай має стати одним із найбільших покупців газу в Росії. Берлін тим часом блокує експорт зброї в Україну. Міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт повідомила Києву, що «подарунок Берліна — п’ять тисяч шоломів є «дуже чітким сигналом, що Німеччина стоїть на боці України».
У міру того, як світ занурюється у суперництво великих держав, підхід Берліна випробовує те, чи може «меркантилізм» «заспокоїти» регіон. Наразі дані свідчать про те, що Німеччина стала корисною для Росії, резюмує видання.
Ще за часів СРСР нарощування обсягів експорту газу було метою узалежнити Західну Європу та відірвати її від США. Путінська Росія домоглася у цьому визначального прогресу. У США і Західній Європі не розуміють, що Північний потік-2 - лише верхівка айсберга.
Михайло Гончар, автор ZN.UA, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» про те, як Росія оточує Європу своїми газогонами і до чого тут Китай.